З початку жовтня литовське суспільство тряс скандал, пов’язаний із заявами вже колишнього міністра культури Ігнотаса Адомавічюса, зовсім нещодавно висунутого на цю посаду в рамках коаліційної угоди з правопопулістською партією «Зорі Німану», створеної в 2023 році одіозним полтиком Ремігіюсом Жемайтайтісом, яка отримала на останніх парламентських виборах 15% голосів.
Формальною причиною скандалу, що всіляко смакувала надалі пропаганда агресора, стала відмова Адомавічюса від прямої відповіді на запитання «чий Крим» журналістки видання “Lrytas”. Після цього досить оперативно позицію Адомавічюса, який раніше “прославився” зняттям українського прапора з будівлі міністерства, повішеної там на знак солідарності з 2022 року, засудив як Жемайтайтіс, так і всі парламентські політичні сили країни.
Далі Адомавічус був відправлений у відставку, заявивши що “з урахуванням позиції суспільства, щоб не розвалювати уряд, …можу сказати – я йду з посади міністра культури”. Причому на прес-конференції з цього приводу він відповів на запитання журналіста “LNK Žiniоs” Егле Рачкаускайте “чий Крим”, сказавши що півострів це Україна і відмітив, що Крим окупований.
Не скидаючи з рахунків і одіозність «Зорі Німану», і специфічну позицію Адомавічуса, додамо, що відставка цього діяча була прогнозована вже з його призначення.
Ще до “кримського кейсу” на площі біля Президентського палацу у Вільнюсі пройшла акція протесту – майже тисяча представників сфери культури зібралися та зажадали, щоб “міністерство очолив компетентний фахівець, який гідно представлятиме їх інтереси, щоб установа не залишилася в руках «Зорі Німану»”.
Діячі культури Литви також розповсюджували петицію про відставку міністра, яку вже підписали понад 70 000 осіб, а 5 жовтня культурна спільнота заявила про “попереджувальний страйк”, який не має наміру скасовувати і після відставки Адомавічюса.
Таким чином, “кримське питання” стало скоріше маркером, який дозволив прискорити розвиток ситуації, дати параменту і Президенту Литви відповідні правові та політичні підстави, а реакція на інцидент вищої литовської влади показала системність та стійкість підтримки ними територіальної цілісності України.
Тому питання “чий Крим” поступово стає в Європі маркером цивілізаційних цінностей та демократії, що добре усвідомлюють і медіа, і прогресивні політичні сили.
