Наприкінці липня кримська пропаганда агресора стала поширювати черговий “зворушливий” матеріал про “святкування пам’яті імператора Миколи II”, але цього разу так званим “російським культурно-просвітницьким товариством у Польщі” у польському селі Біловежа.
Це місце явно цікаве російським спецслужбам як прикордонне з Білоруссю і нібито “російське” село.
А привід для провокації їхня агентура з числа “просвітницького товариства”, очолюваного Андрієм Романчуком, знайшла у місцевому “храмі Святого Миколая Чудотворця, зведеному ще за імператора Олександра III у 1894 році”, де “неодноразово зупинявся для молитовного стояння останній російський цар Микола II з дружиною та найяснішими дітьми”.
Втім, цей собор примітний хіба що тим, що в 1941-1943 роках гроші на його реставрацію виділяла в розмірі 33 тисяч рейхсмарок окупаційна влада нацистській Німеччині, чудово розуміючи ставлення місцевого населення до символу імперії, що пригнічувала їх більше століття.
А ось згаданий Романчук, серед іншої підривної діяльності проти польської влади, ще у 2015 році “відзначився” у організації виїзду “переможців дитячого творчого конкурсу” до окупованого Криму.
Тому й нинішні “ув’язки” такої пропагандистської та диверсійної структури агресора, як “російське культурно-просвітницьке товариство” з півостровом, незважаючи на свою карикатурність, не дивують.
Примітно лише те, що включивши до розповідей Романчука про “захисників російської мови та російської культури” кримську колаборантку Анастасію Гридчину, з її байками про “народну дипломатію” і про те, що “російський дух Біловежа живий досі”, організатори цієї провокації “посоромилися уточнити” її формат.
Очевидно, що описану підривну структуру її московські куратори прагнутимуть залишати в Польщі “легальною” до останнього моменту, і навіть у описаній вище провокації трагікомічно намагаються “замаскувати” форми тієї самої фейкової “народної дипломатії” як “інтерв’ю Романчука”, під прикриттям якої і пройшла описана вище провокація.
