Як випливає із заяв пропаганди агресора, карателі окупантів розпочали новий виток репресій за так званою групою справ “кримськотатарського батальйону імені Номана Челебіджіхана”.
Нагадаємо, що за інформацією Кримськотатарського ресурсного центру, станом на квітень, з початку окупації Криму за обвинуваченням “в участі в батальйоні імені Номана Челебіджихана” було зафіксовано не менше 55 затримань, з них 19 в окупованому Криму та 36 на окупованій частині Херсонської області з лютого 2022 року.
При цьому до 2024 року під вал репресій потрапляли в основному кримські татари та проукраїнські активісти, які нібито брали участь з 2015 року в “громадянській блокаді Криму”, причому багато репресованих окупантами осіб у цих процесах явно не брали участі.
Нагадаємо, що до 2022 року на Херсонщині діяло громадське формування “Аскер” щодо сприяння українським прикордонникам, причому воно було легалізоване в рамках українських законів, а його учасники, в умовах міждержавного конфлікту, мають за Женевськими конвенціями права комбатантів, зокрема й на статус військовополонених при захопленні ворогом.
Але окупанти як ігнорують права військовополонених стосовно схоплених ними членів формування “Аскер”, а й репресували, як “членів батальйону”, осіб, які не брали участь у діяльності формування.
Наприклад, ними “за участь у батальйоні” було “засуджено” генічеського журналіста Геннадія Осьмака, фактично – як репресія проти незалежного медіа, яке працювало до окупації лівобережної Херсонщини.
Більше того, сам заявлений окупантами “терористичним” та “незаконним збройним формуванням” якийсь “кримськотатарський батальйон” у такому вигляді, як пишуть про нього у “кримінальних справах” загарбники, ніколи не існував взагалі.
Тепер же, 22 травня окупанти заявили про драконівський “вирок” від ростівського південного окружного військового суду, на 20 років несвободи, за участь у “кримськотатарському батальйоні” для українського військовополоненого Ігоря Варчука, захопленого агресором у полон у листопаді 2024 року, який нібито раніше служив у 48-му окремому штурмовому батальйоні ЗС України.
“Вирок” у цій “справі № 1-381/2025”, що стартувала 24 березня, заявив тамтешній суддя Андрій Мінашкін, нібито за “проходження навчання з метою здійснення терористичної діяльності” та за “участь у діяльності організації, яка відповідно до законодавства рф визнана терористичною”.
При цьому не пізніше лютого 2025 року Варчук був публічно включений агресором до “переліку” нібито “терористів” і у відкритих ресурсах він значиться як зниклий безвісти уродженець Червонограда, який не мав жодного відношення до полону ані до Криму, ані до кримськотатарських активістів.
Та й сам 48-й батальйон ЗС України, як випливає з публічної документації, не має жодного юридичного зв’язку з описаним вище фантомним “кримськотатарським батальйоном”, який нібито діяв до 2022 року на Херсонщині, а також й з легальним громадьским формуванням “Аскер”.
Самі окупанти ніяк не пов’язують “вину” Варчука ані з подіями на Херсонщині, ані з кримськотатарським національним рухом, “вміняючи” йому як “тероризм” виключно його звичайні статутні обов’язки як військовослужбовця.
Дана репресія не лише є міжнародним злочином, грубим порушенням ІІІ Женевської конвенції про поводження з військовополоненими, а й стала новим етапом розпалювання спецслужбами агресора та його пропагандою істерії проти кримськотатарського народу з використанням очевидних фейків та маніпуляцій.
