У січні “Центр національного опору” опублікував цифри щодо “контрактного” наповнення армії агресора гарматним м’ясом з окупованих територій у 2024 році.
Цифри надані на завершення року та становлять понад 330 осіб (135% від “плану”) Запорізької області, понад 260 осіб у Херсонщині (105% “плану”), понад 3150 осіб у Донецькій області (105% “плану”), близько 2600 осіб на Луганщині (90% “плану”), близько 640 осіб у Севастополі (85% “плану”) та понад 2550 осіб в АР Крим (80% “плану”).
Сам “Центр” вказує, що до кінця 2024 року “план” по Криму, який, очевидно, становить 3200 кримчан і 750 севастопольців, буде, ймовірно, “виконаний”, і за нашими даними це так і сталося. При цьому близько 660 жителів півострова було злочинно рекрутовано з місць несвободи і ще до 300 було завербовано агресором як фігуранти “загальнокримінальних злочинів” до “суду”.
Ця цифра співставна з показниками “осіннього та весняного закликів” на півострові, де окупанти зібрали 5500 осіб. Яка частина “призовників” перетворилася на “контрактників” достеменно невідомо, але ця цифра явно значуща.
Наприклад, відносно малий “план” щодо окупованого материкового Півдня України пояснюється як масовим ухиленням та втечею населення з прифронтової зони, так і тим, що свій перший “призов” окупанти провели там восени 2024 року і очевидно перевести це “гарматне м’ясо” до “контрактників” планують уже в 2025 році.
“Центр” наводить описаний нами раніше факт підвищення агресором разової “федеральної виплати” “контрактникам” у жовтні 2024 року з 200 до 400 тисяч рублів і таке ж за цифрами підвищення у Криму та Севастополі “регіональної виплати”.
Втім, як ми писали, у сусідніх регіонах росії “регіональну виплату” восени підняли значно вище, а тому щоб кримське “гарматне м’ясо” не “перетікало” в Ростов і Краснодар, кримські колаборанти додатково обіцяють усім новим солдатам агресора “земельні ділянки”.
Очевидно, для цього “кримський прем’єр” Гоцанюк наприкінці грудня “порадував” населення тим, що в окупованій АР Крим вже нібито “виділено” вже 4900 таких ділянок для попередніх партій “гарматного м’яса”.
А в Севастополі, де ділянки “добровільно-примусово” намагаються замінювати ділянки “компенсацією” в мільйон рублів, “директор департаменту праці та соціального захисту населення” Олена Сулягіна наприкінці грудня заявила про збільшення на 240 мільйонів “коштів регіонального бюджету” на згадану “регіональну виплату” у 400 тисяч, що означає додаткові 60 “вакансій”.
Соціального портрета нового “гарматного м’яса” у відкритих джерелах немає, втім, про нього говорять окремі некрологи тих “контрактників” 2024 року, які публікуються окупантами, та які вже загинули, а також база даних «ВАНТАЖ-200» від “Крим.Реалії”.
За 2024 рік вони встановили за відкритими джерелами, включаючи соцмережі, щонайменше 319 фактів смерті кримчан у лавах армії агресора, при цьому 33 “вантажів 200” прийшло на півострів у листопаді 2024 року. З листопадових убитих кілька осіб потрапило до армії агресора в невстановлені дати, але, як мінімум, 7 точно опинилося там у тому ж 2024 році, і ще 8 досить ймовірно, були “законтрактовані” в той же час.
Віковий розкид даних “контрактників” великий, від 19 до 50 років, вони були вбиті переважно або в Курській області або на півдні Донецької області. Очевидно, що публічним “вантаж 200” стає частіше після його загибелі у підрозділах із “місцевою реєстрацією”, таких як сумнозвісна “810-а бригада”, та частіше у Севастополі ніж у Криму.
Практично всі вбиті “кримські контрактники” 2024 року це особи без вищої освіти, із 7 згаданих (Ільяс Баширов, Данило Благодир, Володимир Глазирін, Олексій Ковган, Володимир Лукинський, Іван Ходаковський, Дмитро Цибін) троє пішли в армію агресора в Севастополі, ще 3 в АР Крим і ще один в росії, майже всі вони працювали на будівництвах півострова.
Баширов та Лукинський раніше були “судимі” окупантами за побої та крадіжку відповідно, а Ходаковський підписав “контракт” після залучення його за зберігання наркотиків. Особи з невстановленою точно датою призову працювали водіями, на залізниці, у сільському господарстві, а один був моряком-підфлажником, втім, засудженим за наркотичною статтею ще до окупації.
Загальною рисою цих осіб є повна відсутність про них медійних згадок до дати смерті, відсутність у них “зареєстрованого бізнесу” та будь-якої публічної активності. Ймовірно, це можна поширити і на нинішніх кримських “контрактників” загалом.
