Минулого тижня окупаційна пропаганда “раптово вирішила згадати” про шламонакопичувачі закритого в 2002 році Cакського хімзаводу.
Нагадаємо, що цей завод до 1987 року виробляв із озерної рапи компоненти радянської хімічної зброї та інші вкрай токсичні речовини для промисловості, зокрема – бромистий метил.
Це небезпечне виробництво радянського підприємства, розташованого близько двох дитячих курортів, було остаточно припинено, у його демілітаризованій після розпаду СРСР складовій, українській владі у 2002 році.
Ще в грудні 2021 року ми писали про афери, що активізувалися з початком окупації Криму навколо руїн хімзаводу, коли арбітражний керуючий Василь Пітеляк, який перейшов на бік загарбників, був ними заявлений як «ліквідатор» підприємства.
Хоча «рекультивація» заводу декларувалась ще в окупаційній «державній програмі розвитку промислового комплексу на 2015-2017 роки», загарбників насправді цікавили як можливості практичного відновлення у Саках виробництва хімічної зброї, так і використання «зайвих» об’єктів заводу як будматеріали.
Ну а про мільйони гривень, які просто зникли з рахунків заводу на початку окупації в рамках афери його “ліквідаторів”, зараз уже ніхто й не згадує.
Ми відзначали і пожвавлення в Саках роботи “зареєстрованого” поряд із хімзаводом непомітного “підприємства «Йодобром»”, з виручкою по 2020 році в 80 мільйонів рублів, і діяльність того ж Василя Пітеляка, який наприкінці 2019 року «легалізував» через «справу А83-15797/2019» власність на майновий комплекс заводу для його підконтрольного окупантам «клону».
І хоча у грудні 2021 року Сергій Аксьонов вкотре обіцяв “рекультивацію” території хімзаводу, це прогнозовано стало лише “струсом повітря” як для токсичних накопичувачів на території самого заводу, так і для могильника на мисі Червоний озера Сасик-Сиваш.
Тоді ми писали, що потрапляння хімічних відходів Сакського заводу у відкриті водотоки, з’єднані з Каламітською затокою Чорного моря, означатимуть колапс унікальних екосистем та знищення рекреаційного потенціалу цього району Криму, загрожуватимуть усьому Чорноморському регіону.
Нинішнє “медійне загострення” ситуації з територією хімзаводу пояснюється просто: саме в цій місцевості буде розташована територія масштабної афери “Золоті піски”, обіцяна Аксьоновим особисто кремлівському диктатору; очевидно, що тепер на імітації “ліквідації шламонакопичувачів” також спишуть не один мільярд.