Десятиліття окупації Криму спонукало агресора до чергових “книжкових новинок”, де пропаганда загарбників часто мала і трагікомічний характер. Серед іншого в Сімферополі старий російський шпигун Георгій Мурадов презентував “збірку історичних документів”, у фабрикації якого, окрім МЗС агресора, взяв участь і замішаний у мародерстві творів мистецтва так званий “центральний музей Тавриди” з його одіозним “директором” Андрієм Мальом.
Втім цей шедевр тепер явно “підлягає коригуванню”, оскільки, згідно з “святцями” від кремлівського диктатора, про яких нагадав Мурадов, “головними персонажами” окупації агресор вважатиме “блаженну четвірку”, Сергія Аксьонова, Володимира Костянтинова, Олексія Чалого та Олега Белавєнцева, про що колаборантам “довели” буквально кілька днів тому.
Крім цього паноптикуму, Мурадов вирішив на презентації книги похвалитися тим, що “місяць тому нащадок Катерини Великої та Григорія Потьомкіна – Андрій Калагеоргі отримав російське громадянство і заявив про бажання жити в Криму”.
Рік тому Каралегорги, заявляючи себе “уродженцем Каліфорнії” та “артистом, який живе під Парижем”, а насправді “засвічений” у соціальних мережах як репетитор англійської мови з Петербурга, де він досить давно мешкав, вже проводив “ялтинську гастроль” на фейковій “міжнародної конференції”. Вже тоді ми писали, що ця особистість та її куратори досить давно намагалася експлуатувати історичний міф про “дочку Катерини II” Єлизавету Темкіну (Калагеорги за чоловіком).
Констатувалося, що навіть якщо некритично ставитися і до фантастичної біографії самого Калагеорги, і до його нібито “спорідненості з Темкіною”, то сама Темкіна як мінімум родичкою російських імператорів точно не була, і це питання назавжди закрито істориками років 200 тому.
Втім, у колаборантів “виникли проблеми” і з Миколою Гоголем, оскільки на заході вирішили “процитувати” нібито його фразу “любіть росію”, хоча насправді з цього приводу спотворена фраза Гоголя мала характерне продовження: “без хвороб і страждань, які в такому безлічі накопичилися всередині її і яких виною ми самі, не відчув би ніхто з нас до неї співчуття”.
На цьому фоні не здивувала інша паралельна “книжкова презентація”, а саме графоманії з імітацією автобіографії від Сергія Шувайникова, який присвятив чергову “нетленку” “за російську єдність Криму і проти русофобії” путіну, Сергію Аксьонову та Володимиру Костянтинову.
Це вже третій набір літер від старого агента Кремля Шувайникова, і найбільш примітною в цій серії книг є її загальна назва “Моя боротьба”, очевидно, запозичена автором у однойменного маніфесту його духовних батьків, німецьких нацистів і особисто у гітлера.
