10 грудня підконтрольні агресору “медіа” стали транслювати “звернення до путіна” нібито від мешканців двох сіл Варнаутської долини, Гончарне (Варнаут) та Резервне (Муском’я), що розташовані біля мису Айя і відносяться до земель окупованого Севастополя. Суть “петиції” зводиться до того, що на території цих двох передгірних сіл окупанти “визначили новий міський цвинтар” на 16 тисяч осіб, після чого, як заявляють місцеві жителі, у них буде отруєна вода у криницях.
Варнаутська долина була “проклятим місцем” для окупантів, починаючи з 2014 року: захоплення півострова призвело до того, що всі плани благоустрою згаданих сіл із загальним населенням у 700 осіб було припинено, включаючи проектування водопроводу та каналізації. При цьому оскільки водопровід окупанти будувати не збиралися, то автоматично в цих двох селах не передбачалося взагалі жодних витрат на “розвиток соціальної інфраструктури”.
Втім, вода в селах була, але у вигляді свердловини на території військової частини агресора, а також у свердловинах, що буріли на ділянках, які стали собі активно “нарізати” в долині над селами ключові севастопольські колаборанти. Тому був недивним ані сам факт нинішнього “бунту на колінах”, ані його трансляція окупаційними “медіа”, ані “раптова” заява Михайла Развожаєва 11 грудня про “провокаторів” і про те, що жодного цвинтаря не просто не буде, а й нібито не планувалося”, а злочинна адміністрація нібито просто “вирішила розширити сільські заповнені цвинтарі”, які, втім, явно пережили б будь-які “сплески смертності” нечисленних жителів долини.
Очевидно, що плани окупантів щодо нового цвинтаря для севастопольського “гарматного м’яса” банально вперлися в інтереси конкретних “шановних бенефіціарів” Варнаутської долини, як із близького кола Розвожаєва, так і його попередників, і новий цвинтар буде “встановлений” окупантами в якомусь іншому непомітному передгірському урочищі.
