Після низки трагікомічних подій у фейковому «судовому процесі з водної блокади Криму» злочинний «спікер» Володимир Константинов вирішив «витягнути з засіків» інший раніше анонсований ним «процес століття», який явно фабрикує з тими ж «креативними юристами».
Йдеться про передачу півострова Україні 1954 року і очевидно, що фейковий «спікер» тепер намагається «зняти настороженість» Кремля з цього питання.
Занепокоєння кремлівських кураторів просте: природно, що московський конституційний суд, куди «планує звернутися» Костянтинов, при відмашці від путінської адміністрації прийме будь-що.
Але «невелика проблема» тут навіть не в тому, що кордони України, включаючи і Крим, росія повністю і вичерпно визнала неодноразово і після 1991 року.
Кремль дуже стурбований тим, що Костянтинов і його обслуга з харківських доцентів, що прокралися, швидше за все малообізнані в історії і можуть бути не в курсі, що російська республіка в середині минулого століття не тільки передавала регіони, а й приймала їх до свого складу, наприклад Карелію і Туву. Причому трансферт проходив за подібною процедурою без відповідних «референдумів і волевиявлень», про що так любить пускати крокодиллю сльозу ловеласвід шахрайської «Консоль», що прокрався.
У цій ситуації в інформобслуговуванні кремлівських коридорів, окрім сарказму про «тувінський прецедент» на користь угруповання Шойгу, явно і прозирає метал з приводу фантазій Константинова про «судову оцінку розпаду СРСР». Справа в тому, що в самій росії соціальні рухи «громадян Радянського Союзу», що заперечують розпад імперії і відповідно повноваження російської влади, є чималою політичною проблемою. Останні кілька років Кремль вирішив боротися з нею шляхом репресій; таким чином «константинівські ідеї» сьогодні можуть «потягнути» за відповідного настрою карників і на посягання на «конституційний лад».
