21 квітня телеканал Військово-Морських Сил Збройних Сил України «Бріз» оприлюднив коментарі експерта Асоціації, професора Бориса Бабіна щодо актуальних проблем реінтеграції Крима.
Зокрема обговорювалися пропозиції березневого форуму «Майбутнє Криму», спрямовані уповноваженим органам української влади щодо алгоритмів невідкладних дій за умов процесу деокупації.
Надаємо витяг з оголошених експертних тез щодо покарань винних осіб, тимчасового обліку населення, гуманітарного виміру, мораторію на угоди з нерухомістю та щодо першочергової інформаційної політики за умов деокупації.
Борис Бабін (Б.Б.): На сьогодні в нас є Стратегія деокупації та реінтеграції Криму, затверджена Указом Президента. Але вона схвалена до початку масштабної російської агресії і прямо скажемо, вона передбачала деокупацію Криму політико-правовим шляхом. Сьогодні ми розуміємо, що ключові завдання деокупації мають відношення до української армії, так обережно скажемо. І тому, ми маємо сьогодні моделювати відповідну реінтеграцію півострова, бо деокупація це, скажемо так, завдання Збройних Сил, інших спеціалізованих структур, але реінтеграція – це справа всього суспільства, всіх державних органів, всіх громадських об’єднань.
Б.Б.: Експерти, які працювали над інтеграцією Криму всі ці 9 років, провели форум «Майбутнє Криму», там ще були члени Меджлісу, там були практики, які тривалий час працювали в Криму до окупації, і ми, як раз, працювали з практичними кроками реінтеграції. Що означає «практичні кроки»? Уявімо собі ситуацію, вона вже не за обрієм, коли в умовному північному селищі Криму з’являються український прапор, український солдат і українська військова адміністрація.
Диктор «Бріз» (Д.): Відповідно з’являються нові виклики. Як формуватимуться ці адміністрації, на кого будуть опиратися в Криму, кримінальна відповідальність, власність громадян та організацій, майнові права та багато інших питань.
Б.Б.: Що слід робити з тим, щоб по-перше, захистити інтереси держави, по-друге, захистити інтереси громадян України, як в Криму так і на наразі вже підконтрольній Україні території, ну і по-третє, звісно як виконувати міжнародні стандарти і зобов’язання, це також дуже важливо, бо ми, очевидно, деокупуємо Крим в партнерстві з цивілізованими країнами світу, які надають нам, Президентові України, всьому українському народу неухильну підтримку. Різні категорії людей, які знаходяться в Криму мають різний статус, як бути з ними? Ну не слід забувати звісно про екологічний, гуманітарний, антикорупційний та інші подібні виміри.
Д.: В першу чергу виникає питання про ту категорію населення, яка співпрацювала зі злочинною владою. Чи повинні ці люди нести кримінальну відповідальність?
Б.Б.: За колабораціонізм встановлена, Кримінальним кодексом і зміни були внесені вже за умов масштабної агресії у березні 2022 року в такий, дуже суворий момент для української державності. Це слід розуміти. Ті покарання, які встановлює, наразі, Кримінальний кодекс дійсно доволі вагомі. Наразі йде дискусія щодо диференціації цих покарань.
Не скасування відповідальності, а диференціація міри покарання щодо тих категорій населення, яке було в окупації з 2014 року, бо це, очевидно, трохи інша ситуація аніж, прикладом окупація Ізюму, Бучи чи Херсону. Крім ситуації з колаборантами, у нас буде величезні проблема зі звичайними злочинцями, які вчиняли звичайні злочини в Криму, протягом цих років. І тут, виходячи з того, що українська влада не контролювала цю територію, ми маємо виходити на механізм відповідної амністії, відповідно скасування відповідальності, крім, звісно, випадків колабораціонізму, тяжких злочинів проти держави і людства, проти особи – це один вимір.
Другий вимір – це питання не лише кримінальної, але і адміністративної відповідальності за співпрацю з агресором; ми маємо розуміти, що невідворотність відповідного покарання для колаборантів не має зупиняти життєзабезпечення для регіону. Військові адміністрації, які будуть працювати в Криму також мають чітко оцінювати ситуацію з тим населенням, яке, зокрема, слід застосовувати, в межах перехідного періоду, для забезпечення відповідних процесів.
Також, не слід забувати що закон про колаборацію розповсюджується насамперед на українських громадян, але ще незаконні колонізатори Криму, яких кількість вимірюється в кілька сотень тисяч осіб. Так само, відповідні особи, які в Криму є незаконно, підлягають видворенню.
Перше, що необхідно зробити, це облікувати фактично наявне населення, і саме процедура фактичного обліку, спеціального, окремого, тимчасового обліку, окремих спеціальних документів цього обліку, які будуть видаватися, звісно, з боку уповноважених органів влади України з першого дня деокупації у визначений період і є ключовим.
Д.: Люди, які чекають повернення АР Крим та Севастополя під юрисдикцію України старанно зберігають український паспорт та всі документи, що підтверджують їх громадянство, освіту, майнові права і таке інше. Наскільки це важливо?
Б.Б.: Ми не можемо сказати: так, життя замирає поки ми всіх не верифікуємо. Це неможливо. І саме тому, мають бути проміжні перехідні норми, щодо яких населення, що фактично перебуває на окупованій території, по-перше, зобов’язане у визначений час отримати перехідний тимчасовий документ, таку собі посвідку, заявити про свій фактичний сімейний стан, про своїх фактичних дітей, бо ми також маємо це гарантувати, гарантувати права дитини, гарантувати права справжніх батьків.
Також власність. Це найбільш складне питання тому що, фактично, ми маємо розуміти, що Крим – це територія, де землі і природні ресурси мають величезну вартість. Щоб уникнути всіляких спекуляцій і будь-яких корупційних ризиків, а також, будь-яких зловживань з боку агресора, по-перше, пропонується мораторій на будь-які правочини щодо будь-якого нерухомого майна на певний період після початку деокупації.
Щодо земель, прикладом, не може бути жодних правочинів, поки не буде сформовано, там через рік, два, три, п’ять, місцевих органів влади, вже не військових адміністрацій, а обраних населенням. Якщо є якісь спеціальні випадки, там потреби оборони, потреби безпеки, гуманітарні потреби, будь-який такий правочин у перехідний період має проводитися через колегіальне рішення в Києві.
Д.: Відповідальність за свідомий перехід на військову службу до збройних сил країни-агресора та примусове залучення в ці структури теж матиме певну градацію.
Б.Б.: З точки зору Кримінального закону України, звісно це державна зрада. Є ситуації, коли осіб, які, можливо, примусово були залучені до лав держави-агресора, так це, так звані, «мобілізовані», це, так звані, «солдати строкової служби» агресора, виникає також гуманітарне питання щодо цих осіб.
Далі, у нас є міжнародні обов’язки щодо осіб, які є комбатантами ворога. Тобто, умовно кажучи при деокупації будуть все одно виявлятися якісь там, зокрема, і не громадяни України, а колонізатори, які там ходять в погонах, чи ходили в погонах і сховали їх, ми також маємо право їх депортувати й карати, але, при цьому, до депортації, це, зокрема, і питання їх статусу як військовополонених, відповідні гуманітарні стандарти.
Саме тому, для забезпечення відповідних інтересів української держави і уникнення будь-яких провокацій з боку ворога дуже важливо, щоб українська влада у деокупованому Криму працювала з основними ключовими міжнародними організаціями, в першу чергу, це Міжнародний комітет Червоного Хреста, і вже слід працювати над тим, щоб він був готовий зайти в деокупований Крим і сприяти в межах своїх повноважень цим всім гуманітарним вимірам. А також це відповідно структури ОБСЄ, ООН і так далі.
З одного боку, в нас є право карати наших зрадників, у нас є право карати будь-яких воєнних злочинців, незалежно від громадянства, з іншого боку, в нас є обов’язок ставлення до комбатантів супротивника, як до військовополонених.
Д.: Російські війська не гребують використовувати у якості живого щита місцеве населення.
Б.Б.: Дійсно, слід інформувати місцеве населення про фактори, які пов’язані з деокупацією, по-друге, це ключова ситуація інформаційної політики, необхідно розробляти відповідні інструкції, відповідні пам’ятки, відповідні найбільш зрозумілі населенню пояснення, які необхідно буде поширити з першої хвилини, бо ми прекрасно розуміємо, що буде певний період між тим, як Україна почне процес деокупації, та тим як в Криму з’являться українські медіа, український Інтернет, українські газети і так далі.
А в цей період необхідно доносити населенню, по-перше, їх права та обов’язки, і те, як вони будуть реалізовувати, де є військові адміністрації, які населення мають вжити кроки, щодо, знов-таки, реєстрації себе, отримання тимчасових документів і так далі.
Головним фактором, на перший період, має бути ефективність українських воєнних адміністрацій, ми маємо розуміти, що в перший період, навіть в найбільш ефективна інформаційна політика ще не буде працювати в повну силу, тобто тут як раз, ставлення військових адміністрацій до ситуації в Криму має бути максимально ефективним.
Щоб населення бачило, що українська влада прийшла, що вона назавжди повернулась і що ці правовідносини, які вона встановлює є тими правилами життя, якими будуть керуватися вони, їх діти, онуки і так далі. Це дуже важливо.
