Як уже згадувалося раніше, Європейський суд з прав людини опублікував 25 січня рішення про окупацію росією районів Східної України з 2014 року у справах №№ 8019/16, 43804/14 і 28525/20, що наразі розглядаються. У цій постанові є важливим та потребує окремого аналізу «кримський слід», у тому числі у вимірі пунктів 589-591 цього акта.
Суд відзначив схожість у часі, просторі та методах між подіями у Криму наприкінці лютого та на початку березня 2014 року, які Суд уже визнав такими, що підпадають під юрисдикцію росії у справах №№ 20958/14 та 38334/18, у рішенні, опублікованому у грудні 2020 року.
Суд заявив, що кримінальні підконтрольні росії особи згодом організували незаконні «референдуми», і зазначив, що одна з центральних постатей кримських подій Гіркін на початку квітня з групою чоловіків виїхав на схід України і невдовзі він узяв на себе незаконний контроль українських урядових будівель у Слов’янську.
Суд додав, що у зазначеному вище рішенні Суду у справі «Україна проти росії (по Криму)» чітко встановлено злочинну роль Гіркіна у цих подіях, оскільки було встановлено, що у лютому 2014 року Гіркін незаконно в’їхав до України за вказівкою російської держави для проведення злочинної операції у Криму.
Як злочинний «радник» злочинного колаборанта Сергія Аксьонова, Гіркін розпочав протиправну роботу з особами, зокрема, з Луганської та Донецької областей, перш ніж зібрати групу озброєних людей для незаконної поїздки до Слов’янську. Суд підкреслив, що Гіркін пояснив, що в Криму «він брав активну участь за кулісами», але «був обережний щодо своєї особистості» і говорив, що він «планував поводитися так само» у Слов’янську з нібито «харизматичним лідером і допомогою як радника».
Суд встановив, що Гіркін незаконно виїжджав на схід України в рамках своєї попередньої злочинної діяльності у Криму, щоб діяти там під загальним керівництвом росії та реалізовувати незаконні інтереси цієї держави.
Також Суд підкреслив, що аналогічним чином матеріали справи показують, що Бородай, злочинний «прем’єр-міністр» терористичної фейкової «республіки» з травня 2014 року, також незаконно перебував у Криму як злочинний «політичний радник» Аксьонова безпосередньо перед протиправним від’їздом на схід України, діючи за дорученням росії, «виконуючи накази та захищаючи інтереси» саме росії як держави.
Ці аргументи серед багатьох інших були використані Європейським судом для підтвердження факту окупації росією непідконтрольних українському уряду територій на сході України з травня 2014 року.
