Раніше ми неодноразово писали про маріонетку військової розвідки окупантів, так званого «блогера» Ейваза Умерова, через якого останні два місяці активно вкидався «компромат» на наближених до злочинного «голови Криму» кримськотатарських колаборантів, включаючи «муфтія» Криму Еміралі Аблаєва, переважно нібито – про їхні «турецькі зв’язки».
В останні дні, очевидно у зв’язці з умовною «групою» Наталії Поклонської та її сестри, незаконної «голови» села Уютне Олени Осадчої, раніше «працевлаштованої» окупантами у злочинному клоні «Чорноморнафтогазу», Умером за очевидним дорученням своїх «кураторів» став поширювати різні «відомості» вже безпосередньо про фейкового «голову Криму» Сергія Аксьонова щодо «земельних схем» біля того ж Уютного та Євпаторії.
Очевидно, що цьому «блогеру» давалися деякі «гарантії», але вони могли й «чомусь не спрацювати». Повідомляється, що в наближенні «арешту», пов’язаного з неодноразовим попереднім рукоприкладством Умерова, його «раптово» вирішили «зробити мучеником», для чого колаборант демонстративно вийшов на «одиноковий пікет» перед будівлею підконтрольного агресору фейкового «кримського уряду» та прогнозовано начебто отримав «десять діб арешту».
Прогнозовано, що в такому розвитку подій Умеров відразу став «паршивою вівцею» для інших підконтрольних агресору «блогерів», які годуються з рук клану Аксьонова та його «даху», зокрема з ФСБ. Наприклад сумнозвісний пропагандист Таліпов тут же став поширювати про Умерова всілякі безсторонні «одкровення» як про «хвору людину» та описувати, з великим знанням справи, розкрадання Умеровим злочинної так званої «допомоги» військовим структурам агресора.
У даному контексті примітно, що близькі до Аксьонова «медіа» стали вказувати на зв’язок Умерова та ще однієї нібито «скинутої карти» окупантів, Руслана Бальбека, який також раніше часто діяв спільно з Поклонською. Вказується також, що Бальбек може планувати «терміновий виїзд до Туреччини». Тому не виключено, що метою цієї комбінації російських спецслужб може бути не лише «буря в склянці» щодо Аксьонова, а й «виведення» до Туреччини нібито «кримськотатарських опозиціонерів», нібито «ображених Кремлем» за стандартною для агресора схемою фіктивної «опозиції режиму».
Тому і «одкровення» Умерова щодо нібито «турецьких зв’язків муфтіяту» та відповідних «розкрадань, зловживань і впливу Гюлена» можуть бути не випадковими та мати на меті не стільки «кримську аудиторію», скільки певні «вуха» на південь від окупованого Криму з якими, явно оминаючи владу в Анкарі, злочинно хоче «налагодити мости» Москва.
Що саме хочуть при цьому «принести в дар» разом із фейковими «опозиціонерами» російські спецслужби – до кінця неясно, але це явно має виходити за рамки звичайних пліток про кримські мечеті та мати значний «матеріальний вимір».
