Кремлівські “класифікаційні товариства”: глобальне знаряддя російської агресії та “тіньового флоту”

Коли навесні 2022 року, після початку масштабного російського вторгнення в Україну, діяльність одного з ключових знарядь глобального впливу Кремля, Російського морського регістру судноплавства (РМРС), зіткнулась з санкційною хвилею, це виглядало не тільки закономірною ситуацією, але й початком кінця цього улюбленого дітища російських спецслужб та спадкоємця тотальної морської активності СРСР.
Насправді ніхто у росії ніколи й не переховував повну підконтрольність державі національного класифікаційного товариства, як федеральної установи, підпорядкованої Міністерству транспорту, яке до 2023 року й було засновником РМРС, надалі “щедро поділившись” цією роллю із російською державою. Традиційну комерційну природу й звичаєві юридичні імунітети класифікаційних товариств у справах про збитки, таким чином росія замінила підкреслено публічним статусом та ймовірними спробами застосовувати до РМРС “державні імунітети”.
Причини цього зрозумілі: санкції Євросоюзу 2022 року стали продовженням тривалої епопеї українських національних санкцій проти РМРС, розпочатих за пару років після окупації Криму, де кремлівський регістр став ключовим знаряддям переведення морського господарства “на російські стандарти”. Крім обмежень ЄС, навесні 2022 року РМРС було виключено з Міжнародної асоціації класифікаційних товариств (IACS), але подальші події довели, що росія буде до останнього тримати цю структуру на плаву.
Й у Кремля в цьому є сталі помічники, про що свідчать події останніх років у Лондоні та Женеві, де функціонери РМРС постійно відмічаються на заходах Міжнародної морської організації (IMO) та Європейської економічної комісії ООН (UNECE). Лише у 2025 році РМРС всіляко рекламував відповідну діяльність на робочій групі з парникових газів Комітету з захисту морського довкілля IMO, робочій групі з розробки Міжнародного кодексу безпеки морських автономних надводних суден Комітету морської безпеки IMO, експертної групи IMO з гармонізації відомостей, семінарі IMO з систем збору й зберігання вуглецю.

Так саме РМРС не приховує власну активність на Робочій групі з перевезення небезпечних вантажів, Комітету з питань безпеки водного перевезення небезпечних вантажів й інших конвенційних структур, які діють під егідою UNECE, зокрема в рамках Європейської угоди про перевезення небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами 2000 року. Саме Адміністративний комітет цієї угоди у свій час включив РМРС до доволі вузького переліку рекомендованих класифікаційних товариств у сфері небезпечних вантажів, чим РМРС активно маніпулює досі; UNECE досі вказує про начебто “визнання” РМРС дунайськими Австрією, Румунією, Угорщиною та Молдовою.
Більш того, саме через зазначений Адміністративний комітет росіяне провели й рекомендацію стосовно іншого російського класифікаційного товариства, колишнього Російського річкового регістру (тепер Російське класифікаційне товариства), який тривалий час було “міноритарним” у системі “безпеки судноплавства”, й тому часто використовувалося Кремлем як “прокладка” в тих сумнівних операціях, де “іміджем” РМРС “не ризикували марно”. Водночас тепер ролі обох класифікаційних товариств дещо змішалися попре різні персоналії фігурантів та “ареали діяльності”.

Й тому не випадково, що у 2023 році саме підсанкційний РМРС оприлюднив нові Правила оглядів суден внутрішнього плавання в експлуатації для Європейських внутрішніх водних шляхів 2-020101-066-E, очевидно що вони “покривають потреби попиту” цієї російської державної структури, які досі збереглися.
Та й шляхи обходу санкцій ЄС у РМРС явно сформували: на його офіційному сайті приховали відомості про європейські структури регістру, але при цьому європейським клієнтам радять звертатися з усіх питань навпростець до головного офісу РМРС. У 2023 році тоді ще новопризначений гендиректор РМРС Сергєй Куліков особливо не приховував, що санкції обходять через “чинні договори визнання з морськими адміністраціями” та через угоди про співробітництво з ключовими класифікаційними товариствами, які “оптимізують процедуру переходу” на інший регістр.
Одразу додамо, що цей Куліков, що замінив у грудні 2022 року у кріслі гендиректора РМРС Константіна Пальнікова, має, як й дуже багато номінальних керманичів структур РМРС, максимально непублічну біографію: відомо що до 2022 року він певний час був заступником гендиректора, а раніше працював у тихоокеанських структурах РМРС.

Пальніков, що очолював РМРС з 2015 року, був більш “морською” фігурою: він плавав на латвійських суднах, потім був помічений у російському морському бізнесі, та у РМРС прийшов не “з холоду”, а через коридори російського мінтрансу.
Структура РМРС, у якому лише офіційно працевлаштоване понад 400 осіб, на підконтрольній росії території є максимально розгалуженою, та поки нагадаємо, що ця російська федеральна установа має власні структури в окупованому Криму, а саме у Керчі, очолювану Дмітрієм Бешенцевим, та у Севастополі, з Михайлом Лабунським, у вигляді “закритого акціонерного товариства” “Морской Регістр Судоходства”, до якого ми ще повернемося.
Але, крім філій та представництв, у РМРС є й дочірні структури, а саме ТОВ “Морской інженерно-консультаціонний центр” з директором Василем Іконниковим, ТОВ “РС – Морський гарантійний сюрвей” з Ігорем Абросимовим як керівником, та ТОВ “Інженерно-експертний центр”, очолюваний Єгором Сержантовим.
Остання структура є примітною тим, що через неї у цьому році відмили 26 мільйонів рублів на “розчищенні майданчика” для наступного будівництва “Інженерно експертного центру інноваційної продукції” РМРС на території ВЕЗ «Санкт-Петербург Парнас». Усі ці юніти відповідають насамперед за “паперове забезпечення” РМРС, продукуючи його чисельні технічні правила та регламенти. Й вони застосовуються для обслуговування таких флагманів російської військової промисловості, як суднобудівні заводи “Янтар”, “Вимпел”, “Адміралтєйскіє верфі” та Росатомфлот, за що РМРС отримує від федерального уряду багатомільйонні контракти.
Окремо наведемо ТОВ “Рстех”, заснований РМРС спільно з ТОВ “ТІМ – Управленческие решения” та ТОВ “Морское грузовое бюро”, яке серед іншого раніше мало контракти на морські перевезення з федеральним “Тамбовським пороховим заводом” на 1,7 мільйона рублів. Але найбільш примітним “внутрішнім явищем” є таке породження РМРС, як приватна “Ассоциация Русский Регистр” (“АРР”), поточні засновники й бенефіціари якої ретельно приховані; водночас до 2021 року ними були РМРС, казахстанське ТОВ “Русский Регистр Євразия” з Алмати та українське ЗАТ “Регіональне управління в Україні РМРС” з Одеси, тепер лише у реєстрах смутно йдеться про “змішану власність з іноземною участю”.

Водночас сталий зв’язок “АРР” з РМРС випливає з незмінного керманича “АРР”, Аркадія Владімірцева, який працював у РМРС начальником служби міжнародної сертифікації до 2005 р., а тепер є співзасновником чисельних дочірніх структур самого “АРР”, типу ТОВ “Русскій регістр – Московская інспекція”, ТОВ “Русскій регістр – Поволж’є”, ТОВ “Русскій регістр – Міжнародная сертифікація” тощо. “АРР” та Владімірцев, спільно з Сергієм Чуйковим є й співзасновниками ТОВ “Русскій Регістр – Югозапад” в окупованому Севастополі.
Й цікавим тут є не стільки свіжий “контракт” 59203501030150000170000 між “Русскій Регістр – Югозапад” та “13-м Судноремонтним заводом Чорноморського флоту”, як суто військовою структурою Кремля, а те, що у цього севастопольського “Русскій Регістр – Югозапад” є мінська дочірня структура, “орган з сертифікації систем менеджменту” “РР-БелЦентрСерт”, що “проводить сертифікацію на відповідність вимогам національного стандарту Республіки Бєларусь” СТБ ISO 9001-2015 та стандарту ISO 9001:2015.
При цьому “РР-БелЦентрСерт” активно заробляє на сертифікації білоруських підприємств та установ широкого профілю, від мінських заводів до Гомельського держуніверситету ім. Франциска Скоріни. При цьому севастопольський “директор” зазначеного “Русскій Регістр ЮгоЗапад” Олексій Потапенко є водночас функціонером мінської доньки, так саме як й Сергій Чуйков.
При цьому у виявлених документах “РР-БелЦентрСерт” в якості співробітника виплив такий собі ялтинець Микола Олефіренко, колишній “директор” у “Ялта-Агроснаб”, “співзасновник” якої Геннадій Бойко є номіналом у “Торгівельному домі Масандра”, як основного ділера продукції однойменного кримського винзаводу. “Масандра” підконтрольна бізнес-імперії кремлівських олігархів Ковальчуків; колишня директорка самого заводу Янина Павленко тепер є кремлівським “бургомістром Ялти” та водночас “говорючою головою” російських спецслужб на всіляких міжнародних майданчиках. А інший “експерт-аудитор в “РР-БелЦентрСерт” раніше працювала у білоруській державній установі, а саме начальником відділу в «Лидскому центрі стандартизації, метрології та сертифікації».

Втім, діяльність структур “АРР” у Севастополі та Білорусі є лише яскравим прикладом мети утворення цієї приватної мережі під омофором РМРС: утворення системи приватних структур із “сертифікації стандартів якості”, при чому не тільки у росії, але й на максимально широкому просторі, як додаткову, зручну для використання російськими спецслужбами, мережу. Під виглядом “сертифікації на стандарти ISO” ця структура проникає не тільки у морську галузь, а в усі критично важливі структури конкретної країни, від енергетики та телерадіомовлення до навчальних закладів та установ безпеки.
Втім, крім “АРР” РМРС активно діє у третіх країнах й напряму, пропонуючи не тільки “класичну” морську сертифікацію, але й надання свідоцтв на дотримання Конвенції 2006 року про працю в морському судноплавстві, що надає можливості “тримати руку на пульсі” у крюїнговій діяльності, а також у “технічному спостереженні за морськими підводними трубопроводами”, “плавучими буровими спорудами та морськими стаціонарними платформами” та “проведенням операцій з будівництва, модернізації та утилізації” цих споруд.
У вимірі крюїнгів зазначимо, що вивчення данного питання вказує на роль у бізнес-імперії “БФ Танкер” та “Инок ТМ”, Ришата Багаутдинова та російського олігарха Володимира Лісіна, Євгенії Путрайм батько якої, Олександр Путрайм, за “збігом обставин”, був начальником управління морських систем менеджменту РМРС.

Дослідження питання також вказало не тільки на зв’язок цього міжнародного спрута, підконтрольного російським спецслужбам, з імперією «Лукойл», але й на його вплив на мережі крюїнгових агенцій з працевлаштування моряків на російський «тіньовий» танкерний флот. При цьому ухиляння “БФ Танкер” та “Інок ТМ” від санкцій цивілізованих країн проводилося через їхнє включення до імплементаційного рішення Єврокомісії 2024/411 2024 року, про що низка європейських країн розпочало процес проведення антикорупційних розслідувань у 2025 році.
Й тому зовсім не дивує, що зазначений “Інок ТМ”, що постачає моряків на російський танкерний флот, є піднаглядною РМРС структурою, реєстровий номер 37164, так саме як й “БФ Танкер”, з реєстровим номером 49008. Так саме підконтрольні РМРС підконтрольні “БФ Танкер” судна під прапором росії, які перевозять нафтопродукти в інтересах рф, а саме це “Balt Flot 1” номер IMO 9751872 (реєстровий номер 141660), якій влітку 2025 року оперував у російських портах Балтики, це й “Balt Flot 2” номер IMO 9751884 (реєстровий номер 141707), що у серпні 2025 року повертався на російські внутрішні водні шляхи після нелегального суднозаходу в порт окупованого росією Маріуполя.
“Balt Flot 3” номер IMO 9751896 влітку 2025 року (реєстровий номер 141726) перевозив російську нафту з Ростову-на-Дону у Чорне море, подібний рейс здійснював “Balt Flot 6” номер IMO 9751937 (реєстровий номер 141798), такі саме перевезення з Азову робив й “Balt Flot 4” номер IMO 9751913 (реєстровий номер 141711), а їх сістер-шип “Balt Flot 5” номер IMO 9751925 (реєстровий номер 141783) повертався у цей час з Азову до Волгограда.

Крім цього РМРС піднаглядні й інші компанії судновласників російського танкерного флоту, прикладом чого є ростовська “Конаро Шиппінг” (реєстровий номер 68318), що оперує підсанкційним танкером “Bavly” IMO 9621560, сам цей танкер так саме піднаглядний РМРС (реєстровий номер 111665). Так саме, прикладом, РМРС піднаглядна компанія “Газпромнєфть Шиппінг” з Петербургу (реєстровий номер 22695), яка влітку 2025 року потрапила в українські санкційні списки, її підсанкційний танкер “Gazpromnext Zuid East” номер IMO 9537109 так саме є у переліках РМРС (реєстровий номер 081031), але як “Оренбург”. Звісно це є просто приклади системної практики РМРС з обслуговування російського танкерного флоту.
Зауважимо, що Статут РМРС, затверджений у 2014 році розпорядженням міністерства транспорту росії № МС-16-р, передбачав представництва РМРС в Австрії, Болгарії, В’єтнамі, Гонконзі, Кіпрі, Кубі, Мальті, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Республіці Корея, Румунії, Сінгапурі, Чехії та Швеції; філії РМРС у Казахстані, Фінляндії та Хорватії; господарські товариства РМРС в Азербайджані, Бельгії, Білорусі, Великобританії, Греції, Грузії, Естонії, Іспанії, Італії, Китаї, Латвії, Литві, ОАЕ, Панамі, Республіці Корея, Туркменістані, Туреччині та Україні. Новий Статут РМРС, затверджений у 2021 році розпорядженням міністерства транспорту росії № ВС-45-р, містив той самий перелік, крім Панами, та у березні 2024 року розпорядженням № ВС-44-р з цього переліку було виключене Австрію, Німеччину, Нідерланди, Румунію, Швецію, Фінляндію та Хорватію.
На сайті самого РМРС містяться відомості про структури регістру у Азербайджані, Білорусі, В’єтнамі, Гонконзі, Грузії, Казахстані, Китаї, ОАЕ, ПАР, Республіці Корея, Туркменістані та Туреччині; очевидно, що низку досі наявних структур, прикладом у Болгарії, Кіпрі та на Мальті, РМРС просто приховує, та й сам його Статут є доволі умовним джерелом відомостей.
Подальший аналіз ситуації свідчить, що більшість керівників таких закордонних структур РМРС є росіянами з максимально непублічною біографією, але є певні виключення. Прикладом, у Баку діє структура РМРС, ТОВ “Maritime Register of Shipping”, очолюване Гулієвим Шабан Аділ Огли, який працював у РМРС з 1993 року та очолює вказане ТОВ з 2008 року. При цьому, структури РМРС в Азербайджані мають ще окремі підрозділи на двох ключових судноремонтних заводах державного Азербайджанського Каспійського морського пароплавства, а саме «Бібіейбат» та «Зих», а сам Гулієв постійно відстежується на усіляких заходах пароплавства.

Вкрай ймовірно, що рідний брат цього функціонера РМРС, Гулієв Ігбал Аділ Огли, є сталим московським функціонером російських спецслужб на азербайджанську тематику, президентом тамтешнього “Центру кросс-культурних комунікацій”, експертом Держдуми, Російської ради з міжнародних справ, Російського газового товариства та кремлівського “міжнародного дискусійного клубу” «Валдай». А ось “повний тезка” голови структури РМРС на заводі «Бібіейбат», Манафов Бахтіяр Сархак Оглу працював 17 років у “Особливій державній службі охорони Азербайджану”, як структури, що відповідає за безпеку керівних установ та осіб цієї країни.
Своєю чергою, структуру РМРС у Казахстані очолює такий собі ноунейм, “молодий менеджер” Алі Ахметкалиев, випускник Санкт-петербурзького державного морського університету, а у Батумі грузинське ТОВ «Морський Регістр Судноплавства в Грузії» очолює інша “людина без біографії”, Леван Сарджвеладзе. Наведені приклади, втім, є певним виключенням, на інших закордонних структурах РМРС щонайменш формальними керівниками заявлені росіяни.

З них варто згадати москвича Ігоря Захарова, керівника дочірнього підприємства РМРС у Туркменістані, призначеного у 2020 році; раніше, у 2001-2004 роках цей функціонер ще радянського міністерства оборони, працював у ТОВ “Аншип” та “Анроскрим”, зареєстрованих у Темрюку, потім у федеральному агентстві морського й річного транспорту, надалі у фірмі російської залізниці «Блексіа феррі та інвестиції», яка мала контракти з російським Міноборони на перевезення техніки в окупований Крим та у Калінінградську область. А з жовтня 2017 до квітня 2018 року Захаров був так званим “міністром транспорту” в окупованому Криму, за що отримав з 2018 року українські санкції.
А ось стамбульське АТ “РМРС Класифікація та сертифікація суден” очолює Андрій Кулагін, якій раніше був заступником голови Комітету з промислової політики, іновацій та торгівлі Санкт-Петербургу. Як можна побачити там, де біографія функціонерів РМРС узагалі має сліди у відкритих джерелах, ці особи є далеко не випадковими ані для російської державної машини, ані для російських спецслужб.
Водночас у публічному вимірі простежуються максимально розгалужені структури РМРС у Республіці Корея та в Китаї.

У Кореї ТОВ “РМРС” у Пусані супроводжується окремим представництвом РМРС та спеціальною “Групою огляду суден в експлуатації та технічного спостереження у промисловості”. У Китаї, крім окремого представництва у Гонконзі, діє представництво РМРС у Тяньцзіні, його філія у Шанхаї, відкрита в 2014 році, та ТОВ «РМРС (Тяньцзінь)». Тамтешній керівник Петр Ванюков у 2023 році розповідав про охоплення “послугами регістра” понад 400 китайських підприємств, серед них “майже 20 постачальників послуг, 8 суднобудівних, 10 ремонтних заводів”, окремо зазначаючи, що “45% сукупного штату фахівців РМРС у регіоні – громадяни КНР”. У липні 2024 році РМРС хвастався про “успішну перевірку підрозділу регістру в Китаї” з боку Морської адміністрації КНР.

У 2025 році РМРС, серед іншого, заявляв про атестації китайських заводів “Changzhou Zhonghai Marine Propeller”, якій виробляє гребні гвинти для флоту КНР, “Qidong Qianhai Heavy Industry”, яка будує судна, бурові установки та морські платформи, “Deyang Rongfa Energy & Equipment”, яке виготовляє сталеві комплектуючи суден, суднобудівних корабелень “Shandong Julong Intel-Tech” та “Zhenjiang Huigang Machinery Equipment”, яка будує буксири ледового класу, а також двигуни від “Zichai Machines”. А на початку листопада 2025 року той самий Ванюков, його китайський “заступник” та радше наглядач Цао Хуеймін, та заступник голови усього РМРС Андрей Фасолько, який раніше працював від цієї структури у Сінгапурі та Кореї, були помічені на “робочій нараді іноземних класифікаційних товариств” у китайському Нантуні.

Також Фасолько й особисто гендиректор РМРС Куліков були помічені у вересні 2025 року в корейському Пусані, де зустрічалися з корейськими судноремонтниками на корабельнях “Orient Shipyard” та “Sunjun Shipyard”, які “мають стійкі ділові зв’язки з російськими транспортними та рибопромисловими компаніями”. Та якщо у Кореї й у В’єтнамі, де РМРС наполегливо “продавав” власні послуги на “Vietnam Marine and Offshore Expo 2025” у Хошиміні, РМРС явно прагне “зберегти та посилити позиції”, то описана співпраця РМРС з комуністичним Китаєм має усі ознаки симбіозу, із використанням регістру як прокладки для обходу санкцій та обслуговування не тільки китайських підприємств, які мають російські замовлення із суднобудівництва та судноремонту, але є вагомими компонентами власне китайського економічного та військово-промислового комплексу.
За таких умов визначити, де, власне, у РМРС закінчується сфера інтересів Кремля та починаються угіддя китайської влади та спецслужб, доволі важко. У цьому вимірі наведемо характерну активність функціонерів РМРС у Індії, яка в жовтні 2025 року відбувалася під парасолькою Індійського морського тижня. На цьому заході представники РМРС, включно з Куліковим, активно лобіювали схвалення окремої угоди з Морською адміністрацією Індії про співпрацю, для “юридичного закріплення повноважень РМРС” у сфері “конвенційного нагляду” за індійськими суднами.

Для “закріплення досягнень” із впливу на Делі РМРС пробував домовитися про “розширення співпраці” із секретаріатом Меморандуму про взаєморозуміння щодо контролю суден державою порту в Індійському океані (IOMoU), близьким до індійського уряду, та діяти за сприяння посадовців Економічної та соціальної комісії ООН для Азії та Тихого океану (ЕСКАТО); при цьому очевидно, що російський вплив там є не меншим, аніж в описаній вище ЄЕК ООН. Кому є цікавішим посилення впливу РМРС в Індійському океані – власне Кремлю та його нафтовому флоту, чи “китайським друзям” регістру – питання відкрите, а подальші кроки Індії у цьому вимірі залишаються важко прогнозованими.
Діяльність РМРС на окупованих територіях України залишається максимально насиченою. У цьому напрямі РМРС став помітно активнішим з 2022 року, оскільки раніше найбільш брудну роботу в окупованому Криму виконував “Російський річковий регістр”, та вже особливо не приховуючись РМРС тепер грає ключову роль у запровадженні “російських морських стандартів” на окупованій материковій Україні.
У квітні 2024 року заявлялось про “атестацію РМРС “Центру підготовки та атестацій плавскладу” так званого “Севастопольського державного університету”, з особливим акцентом на формуванні у його складі “Азовського морського інституту” в окупованому Маріуполі, де відзначився згаданий вище Михайло Лабунській, випускник того самого “університету”. У тому самому Маріуполі Лабунській нещодавно влаштував селфі-тур, серед іншого з “переговорами” Григорієм Соболевським, “керівником Маріупольської філії” “Науково-дослідного та конструкторського інституту випробувальних машин, приладів та засобів вимірювання мас” (“НІКІМП”).
А у вересні 2025 року Лабунській та його “заступник” Олександр Троїцькій вручали “сертифікати відповідності системи менеджменту якості стандарту ISO 9001:2015” для “Чорноморського вищого військово-морського орденів Нахімова та Червоної Зірки училища імені П.С. Нахімова”, яке в окупованому Севастополі займається підготовкою російських військових, зокрема й операторів безпілотних систем.

Та й крім обслуговування “навчальних структур” росіян у Севастополі, РМРС восені 2025 року заявив про “здійснення технічного нагляду” над “будівництвом головного буксиру проєкту NE060 на виробничому майданчику Суднобудівного заводу імені Б.Є. Бутоми” в окупованій Керчі, з акцентом на нібито придатність експлуатації цього типу буксирів у Арктиці.
А у серпні той самий Лабунський видавав “документи класифікації” на сумнозвісному довгобуді “високошвидкісного пасажирського судна «Євпаторія» проєкту 23160 «Комета 120М»” на суднобудівному заводі «Море» в окупованій Феодосії. Нагадаємо, що судна цього проєкту, добудовувані у Феодосії після рибинського заводу «Вимпел», останніми роками були у низці скандалів через “специфічні підходи до імпортозаміщення”, через що попередники судна «Євпаторія» сьогодні не експлуатуються, через виклики безпеки, які вимушені враховувати навіть росіяне.

Загалом роль РМРС у забезпеченні російської економіки на окупованих територіях України істотно посилилася після 2022 року та охоплює як порти й морську інфраструктуру Криму й Севастополя, так й азовські порти, а саме Бердянськ та Маріуполь, чому є низка практичних прикладів. Так, піднаглядне РМРС судно “Victoria V” номер IMO 9454125 під прапором РФ, записане на іркутську фірму “Сібмаркет” (також піднаглядна РМРС, за номером 66599) як власника та ростовську “Кречет” як судновласника (піднаглядний РМРС за номером 64645) на початку серпня 2025 р. завантажувалося зерном у Бердянську та робило там заміну екіпажу, страховиком було московське «ВСК».
Інше піднаглядне РМРС судно “Alfa-1” номер IMO 9045601 під прапором росії, записане на московську фірму “Ніка Шиппінг” (так саме піднаглядну РМРС, реєстровий номер 64810) як власника та ту саму ростовську “Кречет” як судновласника на початку серпня 2025 р. завантажувалося коксівним вугіллям у Маріуполі, страховиком судна було так саме московське «ВСК». А піднаглядне РМРС судно “Sv. Nikolay” номер IMO 9482926 під прапором рф, записане на єйську фірму “Ріверсі Плюс” як власника та судновласника на початку серпня 2025 р. завантажувалося коксівним вугіллям у Маріуполі, страховиком судна було московське «Согаз».
Піднаглядне РМРС судно “Grumant” номер IMO 9385879 під прапором рф, записане на “Мурманське морське пароплавство” як власника та петербурзьку “Балтійська фрахтова група” як судновласника у 2024-2025 роках неодноразово вивозило зерно з Феодосії та Севастополя, страховиком судна було московське «Росгосстрах».

А піднаглядне РМРС судно “Alpha Hermes” номер IMO 9924352 під прапором рф, записане на ростовське “Альфа” як власника та судновласника (фірма піднаглядна РМРС за номером 59932) у червні 2025 р. завантажувалося зерном у Керчі, страховиком судна було московське «Абсолют Страхованіє».
Так саме піднаглядне РМРС судно “Leonid Pesrtikov” номер IMO 9922122 під прапором рф, записане на ту саму ростовське “Альфа” як власника та судновласника у липні 2025 року завантажувалося зерном у Севастополі, страховиком судна було московське «Абсолют Страхованіє». Своєю чергою, піднаглядне РМРС судно “Nikolai Leonov” номер IMO 9922134 під прапором рф, записане на ту саме ростовське “Альфа” як власника та судновласника у липні 2025 р. завантажувалося вугіллям у Маріуполі, страховиком судна було московське «Абсолют Страхованіє».
А піднаглядне РМРС судно “Fedor” номер IMO 9431977 під прапором рф, записане на темрюкське “Аншип” (фірма також піднягляда РМРС, за номером 10814) як власника та судновласника у липні 2025 р. завантажувалося зерном у Феодосії, страховиком судна було московське «СК Согласие». Крім вантажних операцій, за якими піднаглядне РМРС судно змінює порт призначення на Темрюк чи Кавказ, такі судна часто стають ланцюгом рейдової перевалки вантажів з окупованих територій України. Серед іншого судно “Abinsk” номер IMO 8105741 під прапором Камеруну використовується як такий накопичувач у Керченській протоці.

У 2025 році на “Abinsk” проводили завантаження зерна з кримських портів з використанням суден “Ant” під прапором рф номер ІМО 8407230, “TQ Trabzon” (колишній “Kholmskii”) під прапором Вануату, номер ІМО 8611207, “Nadezhda” під прапором рф номер ІМО 8611221, “Isik 3” під прапором рф номер ІМО 9031260, “Sofia” під прапором рф номер ІМО 9245263 та “Vera” під прапором рф номер ІМО 8602957. Своєю чергою надалі це зерно перевантажувалося з судна “Abinsk” на судна “Krasnodar” під прапором рф номер ІМО 9296781, “Chakravati” під прапором Маршаллових островів номер ІМО 9324071, та “Xin Hai Tong 22” під прапором Гонконгу, номер ІМО 9453250. Піднаглядне РМРС судно “Krasnodar” має власником краснодарську «Кубанська морська компанія» (піднаглядна РМРС за номером 56776), а страховиком московське «ВСК».
У вимірі цієї діяльності варто згадати про структуру “НІКІМП”, діяльність якої у Маріуполі намагаються “легалізувати” севастопольські функціонери РМСР типу Лабунського, оскільки згадане темрюкське “Аншип”, судновласник наведеного балкера “Fedor” давно є системним контрагентом цього оператора, переведеного росіянами у квітні 2022 року з Москви окупованого Сімферополя, як прокладки для “бюджетних закупівель щодо поромних перевезень” на Керченській переправі та інших форм морського постачання з росії до окупованого Криму.
Це випливає з відомостей про «кримські закупівлі» даної структури з адресою у сімферопольському «бізнес-центрі «Крим-Плаза», при тому, що на згаданому “Аншип” раніше працював описаний вище “ексміністр транспорту Криму”, а тепер керівник офісу РМРС у Туркменістані Ігор Захаров. Тому доволі риторичним стає питання: навіщо у цій країні, пов’язаноій із росією поромною переправою, людина, яка раніше готувала логістику з військових поромних перевезень між російськими портами та Кримом, ще за десятиріччя до його окупації. У цьому вимірі зовсім не дивує, що описані вище суднозаходи до Криму піднаглядних РМРС суден часто оперуються у терміналах, підконтрольних зазначеному “НІКІМП”.

У цьому вимірі доволі дивна повна назва “НІКІМП”, яка, на перший погляд не має ніякого відношення ані до поромів, ані до портів, ані до освоювання на цьому мільярдів “федеральних субвенцій”, має дуже просте пояснення. Історія НДІ ваг та приладів, заснованого у 1947 році на базі радянських конструкторських бюро з мінометів й Московського дослідного заводу вимірювальних приладів, та перейменованого у 1959 році у Науково-дослідний та конструкторський інститут випробувальних машин, приладів та засобів вимірювання мас, була прямо пов’язана із сертифікацією та стандартизацією. А отже контролювали цю структуру у КДБ СРСР ті самі люди, що й РМРС, ця практика очевидно продовжилася й після 1991 року.
Й саме тому, коли з 2014 року було необхідно сформувати додаткову “управлінську структуру” для морського постачання у Крим, було використано саме цю “зручну” структуру, яка на той момент перебувала у фактично “засушеному” стані. Після уваги журналістів до діяльності “НІКІМП” її “контракти” з 2023 року були приховані. При цьому колишній “директор” “НІКІМП”, Андрій Фільчаков був раніше заявлений росіянами як «директор Кримської філії» федерального підприємства «Росморпорт», та він був тісно пов’язаним клановими узами з колишнім губернатором Московської області Борисом Громовим, і при ньому робив кар’єру саме у Підмосков’ї.
Нинішній директор “НІКІМП”, Микола Зєлєнкевич, до 2014 року був директором Керченського морського торгівельного порту, у 2019 році був оголошеним росіянами як “генеральний директор” «Кримських морських портів» та у “НІКІМП” він був переведений у 2024 році, при цьому тепер у “НІКІМП” вже сформоване “філії” – Керченську, Севастопольську, Бердянську та згадану Маріупольську.

Наразі у Феодосії та Керчі, так саме як Бердянську та Маріуполі саме “НІКІМП” фактично стає ключовим “портовим оператором”, якій не тільки оперує причалами, але й буксирами й допоміжним портофлотом. Це доводять укладені “НІКІМП” “контракти” з витрачання коштів, які не так ретельно приховують, як угоди про отримання фінансування. Прикладом, саме “Маріупольська філія” “НІКІМП” тепер оперує захопленим у 2022 році українським криголамом «Капітан Бєлоусов» (“контракт” 57726068393250001830000) й буксирами «Капітан Меркулов», «Капітан Маркін» та «Портовик» (“контракт” 57726068393250002400000), а “НІКІМП” у цілому – маяками та навігаційними знаками Бердянську (“контракт” 57726068393250002310000) й Донеччини (“контракт” 57726068393250001460000), крім того “НІКІМП” організовував у серпні 2025 року підйом земснаряда “Меотіда”, затопленого у 2022 році в акваторії Маріупольського порту як “свого майна”, задля сприяння використання гавані для військових потреб рф.

Цікаво, що “головну бухгалтерку” “НІКІМП”, росіянку Світлану Пєрєпєчіну з Кургану перевели до цієї структури у 2023 році з “Севастопольелектротрансу”, та паралельно на ній заведена краснодарська структура “Ерудитпартнер” з мільйонними прибутками “з повітря”. Ну а “заступником директора з безпеки мореплавства” у “НІКІМП” є Владімір Гудков, колишній директор Астраханської філії «Росморпорт». Й тому вже ніяк не дивує те, що “НІКІМП” у цілому та його “Маріупольська філія” зокрема обслуговуються саме РМРС, з реєстровими номерами 65152 та 65711 відповідно.
Цікавим є й інше, а саме “контракт” від 25 червня 2025 року 57726068393250001720000 на 1782,5 мільйона рублів, які “НІКІМП” мав витрачати на “добову ставку оренди за безперервну роботу судна на лінії” для теплоходів “Avangard” номер IMO 9522403 та “Slavyanin” номер IMO 8300169 під прапором РФ. Сіль ситуації полягає у тому, що ці піднаглядні РМРС судна були пошкоджені ракетним ударом на Керченській переправі улітку 2024 року й щонайменш “Avangard” після цього нікуди не переміщувався; втім, очевидно мільярдні кошти на такому об’єкті списувати дуже зручно.
Й це явно не поодинокий випадок, оскільки наразі, у вимірі “пошуку винних у паливній кризі”, яка вирувала влітку 2025 року у рф та на окупованих нею територіях російські силовики запроторили у московський ізолятор кримського паливного магната Сергія Бейма, через “контракт” 2023 року “фірми” “Аврора” (так саме піднаглядна РМРС за номером 55942) якого з “НІКІМП” остання списала 224 мільйони за “послуги з перевезення вантажів” через Керченську переправу на поромі “Conro Trader”, номер IMO 7711763.

“Маленький нюанс” полягав у тому, що 22 серпня 2024 року пором “Conro Trader” був серйозно пошкоджений ударом у порту “Кавказ”, й нічого перевозити не міг; втім у цій афері до “НІКІМП” ніяких питань у російських силовиків не виникло й цей епізод був радше формою “зливу” більше незручного для РМРС та “НІКІМП” контрагента.
Таким чином РМРС є структурою, що обслуговує судна, порти та суднобудівну галузь які беруть участь у військовій логістиці рф та у діяльності «тіньового» флоту та у морській діяльності на окупованих територіях України; РМРС при цьому є складником державного управління росії та вагомим знаряддям російських спецслужб. Водночас РМРС, щонайменш у тихоокеанському регіоні, поступово стає спільним російсько-китайським знаряддям, націленим в останню чергу на питання морської безпеки. Особливої уваги заслуговує зв’язки РМРС із такими структурами як “НІКІМП” та “АРР” та прихована мережа інспекторів та філій РМРС у європейських країнах.
Діяльність РМРС масштабно та системно порушує вимоги Конвенції ООН з морського права 1982 року, оскільки ця структура оперує на окупованих територіях України та сприяє рф у встановленні там контролю як нібито “держави порту” та “прибережної держави”; також РМРС активно сприяє відчуженню рф, через “НІКІМП”, суден українських власників, зокрема у Маріуполі та Бердянську.

Маніпулюючи категоріями морської безпеки та сприяючи, через надання класифікаційних документів, суднам, судновласникам та крюїнгам російського танкерного флоту та флоту, що оперує на окупованих територіях України, РМРС так саме порушує вимоги конвенцій MLC, SOLAS, MARPOL та STCW.
Крім того, оперуючи на окупованих територіях України та працюючи з підсанкційним танкерним флотом, РМРС системно порушує накладені санкції та формує шляхи їх уникнення; сам по собі РМРС системно обходить накладені на нього санкції ЄС, фактично продовжуючи оперувати у європейській юрисдикції. При цьому діяльність РМРС сприяє отриманню істотних надходжень до бюджету рф, від танкерного флоту, від морських операцій на окупованих територій України, від роботи сертифікованих РМРС підприємств які тепер йдуть на військові потреби. Оскільки РМРС є цілком офіційно російською державною установою та власну діяльність особливо не переховує, то співпраця з РМРС з боку морських адміністрацій третіх країн та міжнародних структур стає формою підтримки російської агресії.
Так саме діяльність РМРС з обслуговування російського військово-промислового комплексу, від суднобудівних та судноремонтних заводів, до навчальних центрів, є прямою формою залучення регістра у подальшу мілітаризацію росії. РМРС є вагомим елементом військово-промислового комплексу рф та системно забезпечує його функціонування.
Санкції цивілізованих юрисдикцій мають охопити як сам РМРС, так і його дочірні компанії, а також “НІКІМП” та мережу структур “АРР”.

Наразі санкції проти РМРС введені ЄС, але досі не синхронізовані США, Канадою, Велибританією, Новою Зеландією, Австралією, Японією, а діяльність його дочірніх компаній, «НІКІМП» та мережа структур «АРР» наразі перебуває поза увагою міжнародної спільноти. При цьому аналогічний підхід має бути застосованим й до “Російського класифікаційного товариства”, як структури, що займається подібною до РМРС практикою під прикриттям “забезпечення безпеки судноплавства”.
Крім цього, має бути припинено діяльність РМРС у міжнародних організаціях, зокрема ММО та економічних комісіях ООН, відповідні рекомендації щодо визнання РМРС мають бути відкликаними. З огляду на ситуацію, логічно, що мають бути припиненими угоди про співробітництво з РМРС, укладені іншими класифікаційними товариствами, морськими адміністраціями та меморандумами порозуміння контролю порту.