Поки функціонери держави-агресора займаються прибутково-корупційною імітацією розвитку штучного інтелекту (ШІ), в тому числі, і в окупованому рф Криму, про що вже писала наша Асоціація, світ рухається вперед в справжньому розвитку нових технологій.
Прикметною подією в цьому русі стало ухвалення 5 лютого 2026 року на саміті в іспанській Ла-Коруньї декларації “REAIM Pathways to Action”. Ця Декларація, яку підтримали 34 держави, в тому числі, Україна, стосується застосування ШІ в бойових діях.
Підписанти констатували, що в разі належного застосування, штучний інтелект знижує ризик для людини на полі бою, сприяє захисту цивільних осіб та підтримує принципи міжнародного права.
Тут важливо говорити саме про належне застосування. Декларація власне і стосується того, яке застосування ШІ у військовій сфері відповідатиме вимогам права. Головною вимогою стає відповідальність людини за будь-які наслідки застосування ШІ.
Це передбачає створення належних ланцюгів управління та командування при розробці, впровадженні та застосуванні рішень ШІ. З моменту початку розробки, ШІ повинен відповідати вимогам міжнародного гуманітарного права та права прав людини.
Це включає в себе ретельну правову оцінку ризиків протягом всього його життєвого циклу, що забезпечує довіру до рішень та прозорість процесу ухвалення рішень із застосуванням ШІ.
Ухвалений в Ла-Коруньї документ містить заклик до міждержавної співпраці та координації на багатосторонньому рівні. Хоча вона не є обов’язковою, Декларація встановлює політичні орієнтири та рекомендації, що спрямовані на створення норм та стандартів міжнародного співробітництва щодо ШІ у військовому контексті.
Нова декларація є частиною ширшої міжнародної роботи із забезпечення відповідності ШІ вимогам права і гуманності. Військова сфера тут є не єдиною, але визначальною, адже ідеться про можливість дозволити “машинному мозку” ухвалювати рішення про застосування зброї, а отже і про вбивство чи поранення людей.
Не можна переоцінити складність філософських, етичних та правових питань, що виникають у зв’язку з цим. Їхнє вирішення потребує як колосальної експертної роботи, так і спільної політичної волі всіх держав.
І така спільна політична воля існує. Генеральна Асамблея ООН ухвалила вже дві резолюції щодо відповідального використання штучного інтелекту в бойових діях. За першу з них проголосувало 159 держав при двох “проти”, а за другу – 167 держав при 5 “проти”. Певні, що наші читачі здогадалися, що росія активно виступала проти в обох голосуваннях.
Так само, росія з усіх сил саботує роботу групи урядових експертів при ООН, які займаються розробкою міжнародного договору щодо ШІ на війні. Агресор послідовно виступає проти відповідального ставлення до військового ШІ, проти будь-яких міжнародно-правових норм, і зрештою проти гуманності.
В світлі цього, Крим знов постає абсолютно унікальним місцем. Це не єдина окупована територія в світі, але це єдина окупована територія, на якій держава-окупант займається розробками в галузі ШІ. Ця держава-окупант не визнає жодних правових чи етичних обмежень, і використовує свої розробки для війни проти іншої держави, яка діє з позицій права і моралі.
Безконтрольні роботи зі ШІ в “сірій зоні” міжнародного права створюють безпосередню загрозу цивільному населенню як на окупованій території через неякісність технологій, так і за її межами через розробку зброї зі ШІ.
Про це вже писала наша Асоціація, але дозволимо собі коротко нагадати про заяви окупантів, що з початку 2025 року в Криму одним з “державних підприємств” ведеться робота над ШІ на базі нейромереж з відкритим кодом з метою розробки платформи управління дронами, що, нібито, буде здатна “координувати безпілотники навіть без сигналу GPS”. Ці потуги окупантів можуть стосуватися розробки надводних безпілотних апаратів.
Першим з таких безпілотників став проект “Сарган”, що був помпезно представлений в рамках “Петербурзького міжнародного економічного форуму” в 2023 році. Щоправда, вже тоді українські фахівці звернули увагу, що представлений агрегат наряд чи можна розглядати як повноцінний бойовий дрон через його малі розміри та вкрай слабке бойове навантаження.
Цікаво, що, на відміну від українських бойових дронів, ефективність яких у морській війні могли б підтвердити екіпажі знищених кораблів російського Чорноморського флоту, про “Сарган” нічого не було чути ще два роки після його першої демонстрації.
Проте в червні 2025 року “Севастопольський державний університет” заявив про представлення цілої лінійки морських дронів з елементами ШІ під назвами “Сарган”, “Барабулька” та “Калган”, а також “платформи “МК” та підводного апарату “Херсонес”. Ці апарати знов були представлені на виставковому стенді, а не в реальних бойових умовах, і навіть не в воді.
Мабуть варто порадіти таким невиразним “успіхам” окупантів, в яких, очевидно, корупційна складова цікавить розробників значно більше, ніж технічна. Проте не можна скидати з рахунків їхньої широко відомої здатності до викрадення технологій, завдяки якій ймовірність того, що в Криму зрештою постануть реальні системи озброєнь, оснащені ШІ, є далеко не нульовою.
Проблема тут не обмежується розробками розташованих в Криму окупаційних “наукових установ” та “державних підприємств”. Їхню діяльність потрібно розглядати в ширшому контексті спроб ворога поставити “електронні мізки” собі на службу.
Ідеться як про спроби встановити ШІ на здавна відомі засоби терору цивільних, такі як “Шахед”, так і про цілком нові розробки. За наявними повідомленнями, при навчанні ШІ російських дронів або взагалі не враховується розрізнення між цивільними та військовими, або такі дрони навмисно програмуються для ударів по цивільному населенню та цивільних об’єктах.
В недалекій перспективі агресор може намагатися вивести терор проти цивільного населення на новій рівень, використовуючи технології рою безпілотників зі ШІ.
В своїх напрацюваннях щодо бойового застосування ШІ окупанти далекі від елементарних принципів права, що складаються, як проголошених в Ла-Коруньї, так і тих, що обговорюються на інших майданчиках. При їх розробці та застосуванні жодним чином не враховується вимога відповідності міжнародному гуманітарному праву та міжнародному праву прав людини.
Неясно яким чином може бути забезпечена відповідальність людини за застосування такого ШІ, та навряд це турбує замовників та виконавців в Москві, Севастополі та інших місцях. Новітня зброя створюється агресором з таким само абсолютним нехтуванням нормами права, яке він вже продемонстрував при застосуванні більш традиційної зброї.
Ще одна тривожна тенденція полягає в можливості використання підприємств агресора, в тому числі, розгорнутих в Криму, для тестування технологій ШІ у воєнній сфері, розробка яких проводиться в інших державах.
Останні отримують в Криму “ідеальний плацдарм” для випробування таких технологій таємно, в той час як відкрито вони декларують відданість, або, щонайменше, нейтральність відносно міжнародних правил ведення війни із застосуванням ШІ.
Таким чином, кримські “голодні ігри” окупанта зі ШІ становлять загрозу глобального масштабу. Знищити цю загрозу може лише деокупація півострову, а доти наша Асоціація продовжуватиме стежити за розвитком подій та висвітлювати його для читачів.
