У своїх репортажах та матеріалах Асоціація неодноразово писала про боротьбу узбецької опозиції за справедливість у себе на батьківщині.
Хасанбой Бурханов — правозахисник, громадський та політичний діяч, один із лідерів узбецької опозиції та засновник політичного опозиційного руху “Erkin O’zbekiston” («Вільний Узбекистан»).
У 2009 році Ташкентська міська прокуратура порушила кримінальну справу щодо нього. Після того, як життю Хасанбоя Бурханова стала загрожувати реальна небезпека, навесні 2012 року він виїхав до Німеччини. У листопаді 2013 року німецька влада надала йому політичний притулок. Після вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року, виступаючи на міжнародних нарадах та конференціях, Хасанбой Бурханов закликав країни ОБСЄ визнати росію терористичною державою.
У жовтні Хасанбой Бурханов взяв участь на Варшавській конференції з питань людського виміру ОБСЄ, де в бесіді з експертами нашої організації підтвердив можливість організації інтерв’ю. З узбецьким опозиціонером завдяки електронним каналам зв’язку безпосередньо вдалося поговорити прес-аташе Асоціації.
Руслан Деремедведь (Р.Д.) Якою є ситуація в Узбекистані з просуванням росією політики “російського міру”, російської пропаганди агресії, мови ненависті та етнічної дискримінації?
Хасанбой Бурханов: На превеликий жаль, не лише російська держава, а й деякі представники громадянського суспільства продовжують вважати, що для Росії як імперії нібито “неприпустимо”, щоб її вплив слабшав у межах колишнього СРСР на 1991 рік. У Кремлі й досі зберігаються великі імперські амбіції. Зазначу, що для Росії, зокрема, Узбекистан, має ключове значення як і Україна, оскільки для імперців Ташкент — “південні ворота” з Центральної Азії до Росії. І, якщо узбецька держава розвиватиметься виключно з урахуванням національних інтересів, Москва втратить вплив у регіоні.
Саме тому після приходу до влади в Росії у 2000 році Володимира Путіна його перший офіційний закордонний візит відбувся до Узбекистану. Тоді заявлялося, що нібито “дестабілізація в Узбекистані буде рівносильною дестабілізації в РФ”. Для посилення свого впливу в узбецькій державі з ініціативи офіційної Москви стало розвиватися так звана “співпраця” в галузі “спорту та культурних обмінів”. Москва почала намагатися втягнути Узбекистан у військово-політичне співробітництво шляхом залучення офіційного Ташкента до роботи військово-політичних та економічних блоків та організацій.
Колишнє узбецьке керівництво намагалося дистанціюватися від усіляких інтеграційних процесів із «путінським режимом». 2016 року путінський режим підтримав кандидатуру Шафката Мерзіяєва і вплив Росії збільшився в рази. Росіяни почали використовувати кримінальні структури для того, щоб популяризувати спортивних та культурних діячів в Узбекистані. Серед них був і кримінальний авторитет Салімбай Абдувалієв. І до нього практично щодня приїжджали делегації із Росії.
Таким чином, за допомогою агентів впливу в нашій країні Москва поширювала ідеологію «російського міру», використовуючи так звану «м’яку силу» «в не такій агресивній формі». Надалі ця діяльність набула більш агресивного характеру. Кремль почав фінансувати узбецькі неурядові структури, а також засоби масової інформації, створюючи цим напружену обстановку для того, щоб «підняти градус» невдоволення народу нинішньою владою. Оскільки в країні дуже багато проблем, зокрема соціальних та енергетичних, то народ справді незадоволений. І найголовніше – дуже висока корупція. Враховуючи ці нюанси, росіяни почали підтримувати ті структури, які виступають проти тих, скажімо так, згубних явищ, які є в Узбекистані, і тим самим піднімати «градус напруженості».
Р.Д. Що Ви можете розповісти про процеси вивезення з Узбекистану росією та підконтрольними РФ структурами найманців для бойових дій та робочої сили для військових потреб на окуповані території України, включаючи Крим? Які виклики існують для людей?
Хасанбой Бурханов: Усьому світовому співтовариству потрібно зрозуміти одну істину, що Росія є терористичною державою. Про це ми не раз говорили на глобальних майданчиках. І ми дуже раді, що багато людей вже це зрозуміли. Водночас терористичний «путінський режим» веде гібридну війну не лише проти України, сусідніх країн, а й у всьому світі. Тому для реалізації своєї мети під егідою Кремля створено дуже багато національних діаспор, так званих «узбецьких» у тому числі, представники яких є вихідцями з країн Центральної Азії та інших регіонів, але фактично громадянами РФ.
Ця аудиторія є досить широкою, вони ведуть певну роботу з мігрантами. Трудові мігранти, як правило, не обізнані про свої права і є юридично неосвіченими. З огляду на це ними легко маніпулюють. Ця категорія людей, на превеликий жаль, багаточисельна. Російська влада, у тому числі спецслужби, використовує цю категорію для відправлення в добровільному чи примусовому порядку в окуповану частину України, у тому числі й у Крим, для виконання певних завдань. При цьому проросійські національні діаспори через своїх агентів пропагують серед мігрантів легкий доступ до беззаставного мікрофінансування.
Другий етап – на стадії оформлення документів для мігрантів, щоб забезпечити їхнє “легальне перебування в Росії”. У цей час документи мігрантів знаходяться у третіх осіб, та інформаційна база потрапляє до конкретних шахраїв із зазначених діаспор, які мають можливість оформити на такі документи фіктивні кредити. Мігрант не тільки не знає, що на нього оформлений кредит, а й не підозрює про суму — до мільйона російських рублів. Мігрант дізнається про це після того, як перетинає кордон, та одразу проставляється заборона на виїзд.
Природно, у такого мігранта немає можливості оплатити таку велику суму, тому його затримують і утримують у спеціальному приймачі доти, доки не вирішиться його питання. На цьому етапі з такими мігрантами починають працювати професійні російські вербувальники, представники міністерства оборони.
Мігранту кажуть, що оформлений на нього мікрокредит через прострочення оплати з часом збільшується, тому нібито “є лише два варіанти”: сісти у в’язницю або піти воювати в лавах збройних сил РФ в Україні. При цьому другий варіант передбачає нібито “можливість виплати кредиту, додаткового заробітку та отримання російського громадянства”. На жаль, у такій ситуації під натиском фінансової проблеми людина не може ухвалити правильне рішення, оскільки позбавлена інформаційної та юридичної підтримки.
Таким чином, величезна кількість людей у примусовому порядку опиняється в російській армії, беручи участь в авантюрі — агресивній війні Росії проти України. Є ще інший спосіб – через будівельні компанії, які набирають мігрантів для будівництва нібито цивільних об’єктів на окупованих територіях материкової України чи Криму. Після прибуття до місця роботи у них відбирають документи та розподіляють на роботи з будівництва окопів, бліндажів та інших споруд. Але при цьому людей не інформують про юридичні наслідки, зокрема, незаконний в’їзд на територію України. Таким чином мігранти стають посібниками агресії Росії. Зрештою, таких мігрантів обманюють і далі: їм просто не виплачують заробітну плату
Р.Д. Як ви вважаєте, чи можливі в Центральній Азії провокації росіян, подібні до “кримської весни”? Які, на вашу думку, найближчі та середньострокові плани у Кремля в Узбекистані?
Хасанбой Бурханов: Такі плани не лише існують, спроби їх реалізувати вже були, наприклад, у Каракалпакстані у липні 2022 року. Користуючись ситуацією, коли узбецька влада прибрала з конституції положення про суверенітет Каракалпакстану, російські пропагандисти за підтримки спецслужб та агентів впливу спровокували відцентрові процеси в країні. Не можна не враховувати те, в чому «путінський режим» досяг досконалості: у пропаганді та маніпулюванні, у провокаціях та підривних діях у сусідніх країнах.
Так, узбецька влада неправильно вчинила, позбавивши каракалпаків можливості бути визнаною автономією, але те, що сталося в Каракалпакстані, було зроблено для політичного впливу на керівництво Узбекистану і запуску процесів відновлення так званої «великої союзної держави», яку ми називаємо «мафіозною імперією» в кордонах 1991 року та, можливо, ще ширше. Такі плани існують у Кремлі досі, і ми вважаємо, що у найближчій перспективі вони намагатимуться провокувати не лише в Узбекистані, а й в інших республіках Центральної Азії.
Р.Д. Узбекистан після 1944 року став місцем проживання сотень тисяч депортованих кримських татар, частина з яких повернулася до Криму після 1989 року. Низка країн визнала депортацію кримських татар геноцидом. Як у Ташкенті оцінюють депортацію кримських татар та її наслідки, включаючи нинішні репресії?
Хасанбой Бурханов: Це велика трагедія та біль кримськотатарського народу. Серед представників цього народу в мене дуже багато друзів та знайомих, ми підтримуємо стосунки. Кримські татари в черговий раз втратили свою батьківщину — це є факт і від цього нікуди не подітися. Поки не буде дано юридичну та політичну оцінку злочинам комуністичного режиму, який влаштував геноцид народів не тільки в Криму, а й представників інших націй, у тому числі малих народів, проблему не буде знято з порядку денного.
Однозначно світова спільнота має дати оцінку: комуністичний режим Радянського Союзу був терористичним і винним в організації геноциду народів Північного Кавказу, Поволжя, Центральної та Середньої Азії. Це величезна кількість людей. Потрібно відкрити архіви. Але це станеться лише після того, як путінський режим буде повністю знищено і над ним пройде міжнародний трибунал. Безумовно, примусове переселення у стислі терміни значних груп людей є одним із видів геноциду, через що пройшли наші друзі та одновірці кримські татари.
І ми цю проблему підніматимемо, ми говоримо, що не тільки європейські держави повинні визнати геноцид кримськотатарського народу, але і, я впевнений, мусульманські країни теж повинні визнавати, у тому числі і Туреччина, і країни Центральної Азії, оскільки вони є найближчими по етнічному та релігійному ознакам народами. І було б нелогічним, коли Європа говорить про геноцид кримських татар, а центральноазіатські країни мовчать. І українська влада має лобіювати це питання на міжнародній арені. На тлі війни не можна забувати і про кримське питання, яке дуже актуальне для планети.
Р.Д. Що Ви можете розповісти про обхід санкцій, накладених на росію через Узбекистан, включаючи і їхні “кримські пакети”? Чи проводить росія через Узбекистан свої фінансові потоки і чи здійснює вона в регіоні переміщення озброєнь?
Хасанбой Бурханов: За «кримськими пакетами» у мене немає точної та повної інформації. Але є той факт, що узбецька влада та існуючий там сьогодні режим, на превеликий жаль, повністю підтримують агресивну війну Росії проти України. Представники МЗС Узбекистану заявляють про так званий нейтралітет своєї країни, водночас офіційний Ташкент надає свою територію для транспортування озброєнь, допомагає Росії оминати міжнародні санкції. Досить згадати відомого всім і «улюбленого» олігарха Володимира Путіна Алішера Усманова, який живе в Узбекистані і вже через інші фінансові структури бере участь у таких процесах обходу санкцій.
Крім того, після початку повномасштабної війни Росії в Україні в лютому 2022 року велика кількість громадян Росії переїхала, зокрема, і до Узбекистану. Серед них переїхали й представники російських бізнесових структур. Ці кремлівські структури мають сприятливу правову ситуацію в Узбекистані, здійснюють фінансову та військову підтримку російської армії, закуповують необхідні технології для неї. Це дуже актуальне питання. У 2023 році в США з’явилися нові мікросхеми і технології для ракет далекого радіусу дії, йшлося про навігаційні системи, і через два місяці ці технології були в Росії. Коли фахівці відстежили шлях транспортування, серед транзитних точок був Узбекистан: не розпаковуючи товар, у Ташкенті просто переправляли його до Росії. Нам би хотілося, щоб якнайбільше таку інформацію поширювали саме незалежні медіа, бо наш опозиційний голос «Вільного Узбекистану» на превеликий жаль не так добре чути.
