Після плідних дискусій з питань глобальної та регіональної безпеки, що відбулися на празькій конференції GLOBSEC за участю експерта нашої Асоціації Олесі Цибулько, китаєзнавець та аналітик проекту Sinopsis, що базується у Празі, Девід Гардаш дав нам інтерв’ю з питань позиції комуністичного Китаю щодо російської окупації українських територій, включаючи Крим.
Борис Бабін (Б.Б.) Яку реальну та декларовану політику щодо окупованих росією територій України можна очікувати від влади комуністичного Китаю в найближчому майбутньому, включаючи «мирні ініціативи», заявлені Пекіном?
Девід Гардаш (Д.Г.) Ситуація з політикою Китаю щодо окупованих Росією територій України складна та багатогранна, на неї впливають геополітичні, економічні та стратегічні інтереси Пекіна. З початку війни Китай/Пекін зайняв позицію, що характеризується як «проросійський нейтралітет», прагнучи підтримати Росію, зберігаючи у своїй видимість нейтралітету у конфлікті. «Мирні ініціативи» Пекіна в першу чергу спрямовані на стабілізацію його відносин як з Росією, так і із Заходом, що дозволяє йому отримувати вигоду з пільгових поставок енергоносіїв із Росії, зберігаючи при цьому торговельні зв’язки з ЄС, США та демократичними країнами загалом.
Керівництво Китаю виявило бажання мирного врегулювання, але не виявило особливої схильності до значного тиску на Росію. Натомість воно, мабуть, використовує конфлікт для посилення свого геополітичного впливу та просування таких ініціатив, як Глобальна ініціатива безпеки у своїх власних інтересах. Заявлена політика Китаю щодо окупованих Росією територій в Україні зазнала змін, що особливо помітно у його недавніх мирних ініціативах.
У лютому 2023 року Китай наголосив на повазі суверенітету та територіальної цілісності України у своїй «Позиції з політичного врегулювання української кризи». Однак у пізнішому спільному плані миру з Бразилією у травні 2024 року, зокрема, не згадується територіальна цілісність, що свідчить про зміну підходу Пекіна. Ця зміна відображає стратегічний зв’язок Китаю з Росією, оскільки він продовжує виступати за “політичне врегулювання”, яке припускає контроль Росії над окупованими територіями.
Незважаючи на те, що Китай представляє себе як “нейтральний посередник”, відсутність акценту на територіальній цілісності говорить про те, що він ставить свої економічні та геополітичні інтереси вище за тверду позицію щодо суверенітету України.
Б.Б. Підконтрольні росії структури в Криму постійно заявляють про нібито «експорт у Китай» та «китайську комерційну діяльність» на півострові: чи є у китайської влади реальні економічні інтереси на окупованих Росією територіях України, чи це суто пропагандистські питання?
Д.Г. Звіти припускають, що хоча є заяви про китайську комерційну діяльність у Криму, вони можуть бути перебільшені або значною мірою зумовлені пропагандою. Економічні відносини між Китаєм та Росією справді зміцнилися після вторгнення, а двостороння торгівля досягла рекордних висот; проте прямі економічні інтереси Китаю на окупованих територіях залишаються обмеженими. Обсяг торгівлі з Україною відносно невеликий у порівнянні з росією, що свідчить про те, що Китай насамперед зосереджений на зміцненні зв’язків із Москвою, а не на великих інвестиціях у регіони конфлікту, такі як Крим.
Китайські компанії продовжують свою діяльність у Росії, але це не обов’язково означає значні інвестиції чи інтереси на окупованих територіях України. Проте китайські компанії висловили зацікавленість у будівельних проектах у Криму, таких як обговорення будівництва підводного тунелю для з’єднання Криму з Росією. Це вказує на потенційну участь у розвитку інфраструктури, але викликає побоювання щодо політичних та фінансових ризиків, пов’язаних із такими “інвестиціями”.
Б.Б. З 2022 року росія намагалася використовувати зброю з Північної Кореї в атаках на Україну, і постійно ходять чутки про передбачувану присутність північнокорейських військових спостерігачів на окупованих територіях росії. Також незаконний «Міжнародний розрахунковий банк», зареєстрований в окупованому Цхінвалі та діючий на окупованих територіях України, отримав санкції США за транзакції з Північною Кореєю. Як Пекін відреагував на ці процеси, вчинені його «підлеглими» з Пхеньяну?
Д.Г. З одного боку, дії Північної Кореї, хоч і підтримують військові зусилля росії, становлять ризики для Китаю, особливо щодо міжнародних санкцій та потенційної дестабілізації Корейського півострова — те, чого Китай історично прагнув уникати. Тому Пекін публічно не критикував Північну Корею, але зберігає обережність щодо власної участі у конфлікті, ретельно балансуючи між підтримкою Росії та уникаючи дій, які можуть загострити напруженість із Заходом або викликати подальші санкції.
З іншого боку, поглиблення партнерства між Росією та Північною Кореєю також вигідне Китаю у стратегічному плані, оскільки воно зміцнює зв’язки між двома сусідами та посилює геополітичний вплив Китаю на США та їхніх союзників. Хоча Китай може “тонко сприяти” цьому співробітництву, він, як і раніше, побоюється регіональної нестабільності, яка може виникнути. Таким чином, підхід Пекіна полягає у підтримці цього альянсу способами, які відповідають його ширшим цілям збереження впливу як на Росію, так і на Північну Корею, ретельно керуючи ризиками для свого міжнародного становища.
