Міждержавний збройний конфлікт, окупований Крим та протидія фінансуванню тероризму

Андрій Чвалюк, експерт Асоціації Реінтеграції Криму, доцент Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

У 2016 році Канцелярія Прокурора Міжнародного кримінального суду опублікувала свою оцінку ситуації на окупованій території Криму та Севастополя, яку вона кваліфікувала як міжнародний збройний конфлікт між Україною та російською федерацією, що виник найпізніше 26 лютого 2014 року [1]. Але сучасні війни не обмежуються полями битв. Як зазначає М.П. Требін, війна дуже близька за суттю до такого явища як тероризм. Це теж акт насильства, що має метою змусити супротивника виконати чужу волю [2]. Тому не дивно що держава-агресор, яка розпочала війну, але отримала відсіч на усіх фронтах, без вагань злочинно вдається до тероризму.

Незабаром після терактів 11 вересня 2001 року Рада Безпеки ООН прийняла Резолюцію № 1373, яка оголосила тероризм загрозою міжнародному миру та безпеці та запровадила пакет обов’язкових для держав заходів у сфері протидії терористичній загрозі. Також ця Резолюція закликала всі держави вжити конкретних антитерористичних кроків, включаючи криміналізацію тероризму як такого, заходи щодо посилення та вдосконалення прикордонно-міграційного режиму та припинення фінансування тероризму [3].

Резолюції РБ ООН закликають інші держави блокувати активи: осіб причетних до ядерної програми КНДР та проведенняу ній ядерних дослідів [4]; членів Талібану та Аль-Каїди, чия діяльність в Афганістані становить загрозу міжнародному миру та безпеці [5]; членів ІДІЛ, а також пов’язаних із ним осіб, груп, підприємств та організацій [6]; членів повстанських угруповань у Центральноафриканській республіці, що вчиняють військові злочини та злочини проти людяності [7]; осіб, які здійснюють терористичні акти, порушують безпеку та чинять насильство у Республіці Ємен [8] тощо.

Однак, як можна побачити, Резолюції РБ ООН мають знеособлений характер. Цей інструмент міжнародного права окреслює занепокоєння лише глобальними подіями, а також державами та організаціями, що ці події викликають. Без подальшого застосування заходів на національному рівні Резолюції РБ ООН часто залишаються лише рекомендаціями. Однак, відповідно до Уставу ООН, його члени, одним з яких є Україна, мають виконувати зазначені резолюції якщо вони мають силу рішень.

Саме тому до міжнародного переліку терористів вже потрапили: керівники груп радикальних ісламістів; бізнесмени, що їх фінансово підтримують; лідери повстанських рухів, що військовим шляхом намагаються скинути законну владу у своїй країні; керівники банківських представництв, відкритих у країнах-спонсорах тероризму; керівники міністерств та інших державних установ, пов’язаних із реалізацією ядерної ракетної програми КНДР; особи відповідальні за закупку ядерних матеріалів для КНДР тощо. Однак певні особи у цьому переліку досі відсутні, а саме громадяни російської федерації, що вчинили та продовжують вчиняти терористичні та військові злочини на території України.

9 травня 2022 року Президент України Володимир Зеленський підписав Закон № 2265-IX [9], в якому російську федерацію визначено як державу-терориста і однією з цілей росії вказано геноцид українського народу. Непоодинокі задокументовані факти порушення росією Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму ще раніше лягли у основу позову, поданого Україною до Міжнародного суду ООН [10].

Однак, як зазначає експерт Асоціації Реінтеграції Криму Олексій Плотніков, в міжнародному праві не існує ані спеціального статусу держави-терориста чи терористичного режиму, ані окремої процедури визнання певної держави чи режиму терористичним. Визнання держави терористичною відбувається на рівні окремих держав та міжнародних організацій. Для більшості держав цей політичний та правовий крок має символічне значення, але у випадку США та ЄС він може мати конкретні негайні негативні наслідки для російського режиму та російських еліт [11].

Подібні прецеденти вже є. Нещодавно окружний суд Південного округу Нью-Йорка ухвалив рішення про конфіскацію на користь США 5,4 мільйона доларів, що належать російському підсанкційному олігарху Костянтину Малофєєву, який намагався ухилитися від санкцій.

Зазначені кошти були конфісковані прокуратурою США і з урахуванням того, що Конгрес США надав Міністерству юстиції нові повноваження щодо передачі певних активів, конфіскованих у російських олігархів, для відбудови України, вже 3 лютого цього року вказане що кошти будуть передані Україні [12].

Але незважаючи на ухвалення Європейським Парламентомрезолюціївід 23 листопада 2022 року № 2022/2896 (RSP), відповідно до якої росію визнано державою-спонсором тероризму й державою, що послуговується засобами тероризму [13], викладений на сайті Державної служби фінансового моніторингу України (далі – Держфінмоніторинг) перелік держав (юрисдикцій), що не виконують чи неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, містить лише три держави: Корейську Народно-Демократичну Республіку, Ісламську Республіку Іран, Республіку Союзу М’янма [14].

Існує на сайті Держфінмоніторингу і перелік терористів (далі – Перелік), фінансові стосунки між якими мають відслідковуються та блокуватися суб’єктами первинного фінансового моніторингу відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» [15].

У зазначеному Переліку представлено лише декілька громадян російської федерації, які потрапили туди за те, що здійснювали в межах міжнародно-визнаних кордонів самої рф свою протиправну діяльність пов’язану із фінансуванням тероризму або розповсюдженням зброї масового знищення. Ці особи,переважно мешканці Чечні та Дагестану, розшукуються самою владою рф за «терористичні злочини, скоєні на території рф». У примітках деталізовано, що всі вони є членами ІДІЛ або Аль-Каїди й внесені до переліку на підставі Резолюції РБ ООН.

До речі всі 958 осіб та організацій внесених до українського списку терористів додані туди на підставі резолюцій РБ ООН. Це відомі резолюції 1267 1999 року, 1989 2011 року, 2253 2015 року та деякі інші, які закликають всі держави застосовувати заходи до членів ІДІЛ та Аль-Каїди, а також пов’язаних з ними осіб [16].

Таким чином, весь викладений на сайті Держфінмоніторингу перелік складається з терористів міжнародного рівня, яких і так розшукує увесь світ. Зазначене наводить на певні роздумі відносно роботи МЗС України в наповненні вітчизняного переліку терористів. Адже відповідно до Закону № 361-IX саме на МЗС покладено обов’язок збирати відомості, що формуються міжнародними організаціями або уповноваженими ними органами, про фізичних осіб, юридичних осіб та організації, які пов’язані з терористичними організаціями або терористами, а також про осіб, стосовно яких застосовано міжнародні санкції.

Виникає цілком логічне питання щодо посилення ролі України в боротьбі із фінансуванням тероризму та оцінки як дій, так й бездіяльності рф щодо фінансування тероризму.

Щодо бездіяльності рф можна вказати, що якщо держава не приєднується до світового руху у боротьбі з фінансуванням тероризму та розповсюдженням зброї масового знищення, або її вклад є суто формальним, це може бути доказом того, що лідери цієї держави чи сили, які за ними стоять, не зацікавлені у досягненні кінцевої мети цього руху й прямо або приховано підтримують поширення тероризму, зокрема фінансово.

Й якщо така держава на міжнародному рівні визнається державою-спонсором тероризму, особи, що обіймають вищі керівні посади в її оборонному, військово-промисловому, науково-дослідному та банківському секторі автоматично підпадають під дію резолюцій Ради безпеки ООН і потрапляють у чорний список осіб, чиї фінансові активи можуть бути заморожені.

Чому ж росія досі не визнана РБ ООН країною-спонсором тероризму? Перша причина політична. Росія досі незаконно займає крісло постійного члена Ради Безпеки ООН і може ветувати рішення Ради Безпеки та прийняття резолюцій.

Друга – суто економічна. До 24 лютого 2022 року російська федерація була щільно інтегрована в світову економіку й не зважаючи на декілька пакетів загальних та персональних міжнародних санкцій, накладених на неї після початку окупації Криму та окремих територій Донецької та Луганської області, продовжувала користуватися вже налагодженими торгово-економічними зв’язками та намагалася укласти нові.

Після початку окупації Криму все більше цивілізованих держав світу почали відмовлятися від російських товарів та послуг, зменшувати квоти закупівлі російського газу, нафти та вугілля, згортати розташовані на території держави-агресора підприємства та торгівельні представництва, не поставляти до неї власні товари та послуги.

Й хоча на політичній арені процес перетворення росії в державу ізгоя вже перейшов у активну фазу, економічні процеси підкоряються власним законам – попиту та пропозиції. Той факт, що європейська економіка ще не перейшла до повної відмови від російських товарів, і заважає, на нашу думку, визнати терористами всіх без виключення осіб, що ведуть бізнес із резидентами рф.

Але певні кроки можна і потрібно робити вже зараз. Зокрема, слід почати блокувати фінансові операції осіб (організацій), що підтримують ділові стосунки з резидентами рф до яких застосовано міжнародні санкції. Що знову повертає нас до потреби включення цих осіб до переліку терористів.

Всі законодавчі можливості для цього вже давно створено Законом № 361-IX, й єдина проблема вбачається посиленні взаємодії МЗС України щодо виходу із відповідними пропозиціями до міжнародних організацій.

У той час як ситуація потребує більш активних дій, зокрема, включення до списку терористів таких осіб як Ігор Бєзлєр, російський диверсант, «польовий командир» підконтрольного рф незаконного збройного формування у районах Донецької області. Ігор Безлер підозрюється у скоєнні низки найтяжчих злочинів на території України: жорстокому вбивстві людей, катуванню, захопленню державної влади, тероризмі. Судом надано дозвіл на його затримання.

Активістами встановлено, що Ігор Безлер зараз переховується у окупованому Криму. На початку 2023 року його бачили в районі селища Перевальне, де знаходиться основна «тренувальна база» військ агресора в Криму. Є об’єктивні підстави припустити, що цього досвідченого диверсанта задіяно для підготовки диверсійно-розвідувальних груп [17], які потім будуть злочинно діяти на території материкової України. Нещодавно Ігор Безлер записав відео, у якому зізнався, що передавав Гіркіну (Ігорю Стрєлкову) відібрані у українських інкасаторів гроші. На які потреби їх було витрачено Безлеру, з його слів, «невідомо» [18].

Європейський суд з прав людини опублікував 25 січня 2023 року рішення про окупацію росією районів Східної України з 2014 року у справах 8019/16, 43804/14 і 28525/20. Також, у рішенні у справі «Україна проти росії (по Криму)» судом чітко встановлено злочинну роль Гіркіна у цих подіях, оскільки було з’ясовано, що у лютому 2014 року Гіркін незаконно в’їхав до України за вказівкою російської держави для проведення злочинної операції у Криму [19].

Таким чином прослідковується прямий зв’язок із обвинуваченим у справі про збиття літака рейсу MH17 й оголошеним у міжнародний розшук терористом Ігорем Гіркіним та терористом Ігорем Безлером, що з високою долею вірогідності був одним із спонсорів терористичної діяльності Гіркіна.

Однак нам невідомо про розшук Ігоря Безлера як терориста; до вітчизняного переліку терористів його теж ніхто не включив. А все через те, що окремі органи, хоч і підтримують контакти з спецслужбами та правоохоронними органами інших країн, а також профільними структурами у складі міжнародних організацій, «у багатьох сферах своєї роботи покладаються на підтримку партнерських спеціальних служб і правоохоронних органів» [20].

Додамо, що Верховна Рада 6 лютого 2023 року прийняла постанову про визнання російської приватної військової компанії «Вагнер» міжнародною злочинною організацією. Українськими компетентними органами отримано неспростовні докази, що свідчать про злочинний характер діяльності приватної військової компанії «Вагнер», йдеться в документі.

Парламент рекомендував Офісу Генпрокурора, СБУ, МВС України активізувати досудове розслідування кримінальних правопорушень щодо осіб, зокрема «Вагнер», підозрюваних у їх вчиненні на території України, з метою його якісного та оперативного здійснення та передачі відповідних матеріалів у встановленому законом порядку до суду [21, 22], й це ставить відповідні завдання й щодо питання міжнародної співпраці та списків відповідних терористичних організацій та їх членів.

Запобігання фінансування тероризму є однією із таких сфер і реальних можливостей щодо міжнародного співробітництва у цьому напрямку СБУ обмежені законом. Натомість широкі повноваження та реальний досвід міжнародного співробітництва у сфері кримінального переслідування терористів має Офіс генерального прокурора України. Саме йому має бути передана ключова роль у пошуку терористів, позбавлення їх засобів для існування та фінансової можливості надалі здійснювати свою злочинну діяльність. На підставі зібраної Офісом інформації і має наповнюватися перелік терористів.

Іншим суб’єктом здатним внести свій вклад, є Міністерство юстиції України. На підставі наданих йому повноважень Мінюст має забезпечити виконання винесених українськими судами рішень щодо терористів винних у здійсненні терористичних актів на території нашої держави і які переховуються в інших державах. Визнання судом особи винною у вчиненні терористичного злочину, на нашу думку, є достатньою підставою, для заморожування активів цієї особи, а також інших осіб, що мали з нею фінансові стосунки.

А поки що складається враження, що в Україні відсутні терористи. Адже у об’ємному сформованому Держфінмоніторингом переліку [23] лише одна терористична організація – «Хатіба аль-Таухідваль-Джихад» (раніше відома як «Джаннат Ошікларі»), й яка діє під егідою міжнародної терористичної організації «Фронт народу Леванту Аль-Нусра», заявлена як така, що здійснює свою терористичну діяльність окрім інших країн також і в Україні.

Фізичних осіб з числа російських загарбників та громадян України, що перейшли на бік ворога у переліку ми не знайшли. А тому попереду у всіх уповноважених структур є багато плідної праці.

Джерела:

1. https://www.icc-cpi.int/news/report-preliminary-examination-activities-2016
2. Требін М.П. Війна і тероризм: симбіотичні відносини. Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Історія. Політологія. 2017. Вип. 18. С. 365-373.
3. https://www.unodc.org/pdf/crime/terrorism/res_1373_russian.pdf
4. https://www.un.org/securitycouncil/ru/s/res/1718-%282006%29
5. https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N11/379/03/PDF/N1137903.pdf
6. https://www.derechos.org/peace/syria/doc/unsyr116.html
7. https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N13/594/45/PDF/N1359445.pdf
8. https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N14/247/09/PDF/N1424709.pdf
9. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2265-20#Text
10. https://www.icj-cij.org/public/files/case-related/166/166-20191108-JUD-01-00-EN.pdf
11. https://arcrimea.org/uk/analytics_ua/2022/11/05/sevastopolska-morska-bavovna-ta-obvynuvachennya-derzhavy-terorysta-u-bik-zhertvy/
12. https://www.youtube.com/watch?v=9aYPlpDVoik
13. https://www.europarl.europa.eu/doceo/document/TA-9-2022-0405_EN.pdf
14. https://fiu.gov.ua/assets/userfiles/200/Res%20677%20sanction%20countries%20list/UKR_List_21.11.2022.pdf
15. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-20#n638
16. https://www.derechos.org/peace/syria/doc/unsyr116.html
17. https://arcrimea.org/en/analytics/2022/12/03/stolen-chornomornaftogaz-scams-against-backdrop-of-ruins/
18. https://arcrimea.org/en/news/2023/01/30/public-exchange-of-pleasantries-from-aggressors-crimean-terrorists/
19. https://arcrimea.org/en/analytics/2023/02/01/european-courts-decision-regarding-east-of-ukraine-victory-of-justice-over-aggression/
20. https://ssu.gov.ua/mizhnarodna-diialnist
21. https://lb.ua/society/2023/02/06/544941_rada_viznala_rosiysku_pvk_vagner.html
22. https://t.me/ARCconstruction/6700
23. https://fiu.gov.ua/assets/userfiles/Terror/BlackListFull.pdf