26 січня Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ухвалила резолюцію «Правові та правозахисні аспекти агресії російської федерації проти України» 2482 (2023), яка матиме принципове значення.
ПАРЄ в резолюції нагадала, що агресія, що триває, є продовженням агресії, розпочатої 20 лютого 2014 року, що включала вторгнення, окупацію і спробу анексії Криму росією. ПАРЄ також зазначила у резолюції, що Білорусь брала участь в агресії росії проти України.
ПАРЄ зазначила, що росія не має жодного правдоподібного юридичного «виправдання» відповідно до jus ad bellum щодо цієї агресії, і що дії росії відповідають визначенню злочину агресії, викладеному в статті 8-біс Статуту Міжнародного кримінального суду (МУС), та у звичаєвому міжнародному праві.
У резолюції зазначається, що російські та білоруські політичні та військові лідери, які планували, готували, ініціювали або здійснювали ці дії та які були в змозі контролювати чи спрямовувати політичні чи військові дії держави, мають бути встановлені та притягнуті до відповідальності. Без їхнього вирішення вести цю агресивну війну проти України, не було б пов’язаних із нею злочинів, таких як військові злочини, злочини проти людяності та геноцид, а також усі руйнування, смерть та шкода, що виникли внаслідок війни.
Тому ПАРЄ знову закликала держави-члени та спостерігачів Ради Європи створити спеціальний міжнародний кримінальний трибунал у справі про злочин агресії проти України, який має бути схвалений та підтриманий якомога більшою кількістю держав та міжнародних організацій, зокрема Генеральною Асамблеєю ООН.
ПАРЄ вказала в резолюції на те, що глави держав та урядів Ради Європи на своєму 4-му саміті в Рейк’явіку у травні 2023 року мають надати політичну підтримку створенню такого трибуналу та надати Раді Європи конкретну експертну та технічну підтримку цьому процесу його заснування у тісній співпраці з іншими зацікавленими міжнародними організаціями та державами.
ПАРЄ також зазначила у резолюції, що Рада Європи має відігравати активну провідну роль у створенні спеціального трибуналу, брати участь у відповідних консультаціях та переговорах та надавати конкретну експертну та технічну підтримку процесу створення спеціального трибуналу.
Резолюція вказує не лише на перспективи створення спеціального трибуналу, а й на подальші рамки його діяльності, оскільки ПАРЄ підтримала його створення, яке мало б такі особливості:
Його юрисдикція буде обмежена злочином агресії, вчиненої проти України, і поширюватиметься ratione temporis на агресію, розпочату росією у лютому 2014 року, тому цей трибунал досліджуватиме питання про незаконну окупацію та спробу анексії Криму. У його юрисдикцію входитиме роль та співучасть керівництва Білорусі в агресивній війні проти України.
Статут трибуналу має містити визначення злочину агресії відповідно до статті 8bis Статуту МКС та звичаєвого міжнародного права. У його статуті буде чітко зазначено, що особисті імунітети не поширюватимуться на чинних державних посадових осіб відповідно до практики інших міжнародних кримінальних трибуналів і що функціональні імунітети в жодному разі не застосовуватимуться до злочину агресії.
Посада глави держави чи уряду, члена уряду чи парламенту, виборного представника чи державного чиновника в жодному разі не звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності за злочин агресії та не виправдовує пом’якшення покарання. Цей принцип повинен застосовуватися до громадян держав, які не є учасниками установчого договору чи угоди, зокрема до громадян держави-агресора та її спільника.
Статут трибуналу міститиме перелік прав обвинувачених на справедливий судовий розгляд, а також посилання на принципи законності та non bis in idem відповідно до міжнародного права в галузі прав людини та Європейської конвенції з прав людини в інтерпретації Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ).
Його роль доповнить юрисдикцію МКС і жодним чином не обмежить та не торкнеться здійснення юрисдикції останнього щодо військових злочинів, злочинів проти людяності та геноциду, скоєних у контексті агресії, що триває, та його юрисдикції в цілому. І МКС, і спеціальний трибунал повинні дійти згоди з практичних і юридичних питань, як-от обмін доказами, затримання підозрюваних, розробка загальних схем захисту свідків, послідовність судових процесів над особами, переслідуваними обома судами.
Місцезнаходження трибуналу має бути встановлене в Гаазі з метою забезпечення взаємодоповнюваності та співпраці з МКС та іншими міжнародними судами та установами. Держави та міжнародні організації, що підтримують спеціальний трибунал, повинні надати йому достатні людські та фінансові ресурси, забезпечивши його повну незалежність та ефективне оперативне функціонування, беручи до уваги в його структурі той факт, що він, безумовно, не зможе діяти одразу на повну потужність.
В очікуванні створення спеціального трибуналу у справі про агресію проти України ПАРЄ закликала держави-члени та Раду Європи підтримати та надати конкретну експертну та технічну допомогу процесу створення Тимчасової міжнародної прокуратури для розслідування злочину агресії у тісній співпраці з Офісом генпрокурора України. Держави-члени повинні тісно співпрацювати з цим Управлінням і переконатися, що в їхньому внутрішньому законодавстві забезпечено тісне судове співробітництво з ним. Такий офіс міг би перебувати за межами України, в ідеалі – у Гаазі.
ПАРЄ також підкреслила в резолюції численні повідомлення про звірства, грубі порушення прав людини та порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені російськими військами або пов’язаними з ними збройними групами, і, зокрема, жахливу роль «групи Вагнера» в ході бойових дій або в окупованих ними районах під час агресивної війни.
Злочини агресора включають, як наголошується в резолюції, сумарні страти цивільних осіб; цілеспрямовані вбивства; тортури та жорстоке поводження з цивільними особами та військовополоненими; насильницькі зникнення; викрадення; згвалтування та інші форми сексуального насильства; незаконне позбавлення волі цивільних; насильницьке переміщення та депортацію громадян України, у тому числі дітей, у росію або на окуповані росією території; мародерство; примусову незаконну «паспортизацію» та «призов» на військову службу громадян України.
Є вагомі підстави вважати, вказує ПАРЄ, що багато цих порушень рівносильні серйозним порушенням Женевських конвенцій і військовим злочинам, а деякі можуть кваліфікуватися як злочини проти людяності в рамках широкомасштабних або систематичних нападів на громадянське населення України.
Тому ПАРЄ зазначила в резолюції, що з’являється все більше свідчень того, що російська офіційна риторика, яка використовується для «виправдання» повномасштабного вторгнення та агресії проти України, так званого процесу «деукраїнізації», носить характер публічного підбурювання до геноциду та розкриває геноцидний намір знищити українську національну групу як таку чи хоча б її частину.
ПАРЄ закликала в резолюції держави-члени та спостерігачі Ради Європи повністю підтримати розслідування, започатковане Прокурором МКС щодо ситуації в Україні, шляхом обміну будь-якими наявними доказами та надання адекватних людських та фінансових ресурсів на постійній основі МКС, що дозволить йому впоратися з зростанням і безпрецедентним навантаженням.
ПАРЄ також закликала держави сприяти українській владі і, зокрема, Офісу Генпрокурора в їх зусиллях з розслідування ймовірних міжнародних злочинів, скоєних в Україні, шляхом зміцнення їх потенціалу, надання ресурсів і досвіду, включаючи судово-медичних експертів, і, при необхідності, шляхом збирання, збереження та обміну доказами потенційних потерпілих та свідків, які залишили Україну, відповідно до стандартів прав людини, щоб забезпечити їх допустимість у кримінальному процесі;
ПАРЄ також запропонувала державам використовувати принцип універсальної юрисдикції чи інші принципи (активної чи пасивної правосуб’єктності) для розслідування та судового переслідування передбачуваних міжнародних злочинів, скоєних в Україні; приєднатися або співпрацювати з Спільною слідчою групою, створеною Україною та деякими державами-членами Європейського Союзу під егідою Євроюсту та за участю Прокурора МКС, з метою обміну доказами та інформацією у зв’язку з поточними розслідуваннями щодо злочинів, скоєних на території України.
ПАРЄ також запропонувала максимально широко використовувати Раду Європи та інші міжнародні інструменти взаємної правової допомоги, а також підтримувати роботу українських та міжнародних неурядових організацій, а також правозахисників та журналістів на місцях, зі збирання доказів та документації міжнародних злочинів та надання різноманітної допомоги потерпілим та свідкам, у тому числі щодо насильницького вивезення дітей до росії та на окуповані росією території.
У статті 17 резолюції ПАРЄ також закликала українську владу приділити особливу увагу активізації всіх відповідних процедур для збору інформації та забезпечення безпечного повернення насильно переміщених українських дітей з росії та з окупованих росією територій.
ПАРЄ також закликала в резолюції, нагадавши про прийняття Генеральною Асамблеєю ООН 14 листопада 2022 року резолюції під назвою «Подальші засоби правового захисту та відшкодування збитків за агресію проти України», щоб усі держави-члени Ради Європи створили міжнародний компенсаційний механізм, включаючи міжнародний реєстр у співпраці з українською владою.
ПАРЄ наголосила на порівняльній перевагі Ради Європи завдяки досвіду, отриманому ЄСПЛ та Комітетом міністрів в оцінці та приведенні у виконання вимог щодо справедливої компенсації за серйозні порушення прав людини, і вважає, що Рада має відігравати провідну роль у створенні та управлінні майбутнього механізму.
Такий механізм, наголошено на резолюції, матиме такі особливості. Він буде створений багатостороннім договором або угодою, відкритою для всіх держав-однодумців, за підтримки ООН, Ради Європи, Європейського Союзу та інших міжнародних організацій.
Як перший крок він включатиме реєстр збитків, який дозволить створити запис доказів та вимог про збитки, збитки або травми, завдані всім фізичним та юридичним особам в Україні, а також державі Україна внаслідок порушень міжнародного права внаслідок агресії росії проти України.
На пізнішому етапі він включатиме міжнародну компенсаційну комісію, уповноважену розглядати та виносити рішення щодо претензій, поданих та задокументованих у реєстрі, а також компенсаційний фонд, з якого компенсаційні виплати виплачуватимуть заявникам.
Установчий договір або угода регулюватимуть такі питання, як фінансування компенсаційного фонду, виконання присуджених компенсацій, а також те, як рішення інших міжнародних органів і судів про відшкодування збитків і компенсації у зв’язку з російською агресією, такі як постанови ЄСПЛ, можуть бути реалізовані за допомогою такого механізму.
Також ПАРЄ запропонувала ЄСПЛ приділити першочергову увагу розгляду міждержавних та індивідуальних скарг проти росії, пов’язаних із агресивною війною.
Таким чином, можна зазначити, що наступне опрацювання міжнародною спільнотою питань спеціального трибуналу проти російських і білоруських політичних і військових лідерів стосуватиметься пропозицій резолюції 2482 (2023) і включатиме питання про незаконну окупацію та спробу анексії Криму.
Також резолюція 2482 (2023) має виняткове значення щодо наступних компенсаційних механізмів, у ній наголошується на важливості наступних дій ЄСПЛ та передбачено механізми виплат з його рішеннями проти рф.
Цей акт звертає особливу увагу на незаконну депортацію українських дітей російськими окупантами та підтверджує важливість збору даних та доказів структурами громадянського суспільства з цих питань.
Профессор Борис Бабін, АРК.
