Раніше ми повідомляли, що в рамках постійної взаємодії з органами ООН наша Асоціація періодично надсилала інформування щодо моніторингу впливу санкцій на права людини.
Ми писали в інформуваннях, що санкції проти росії є єдиним ефективним інструментом впливу на її економічну систему та політичний режим у сучасних умовах, обмежуючи злочинні дії росії проти українського народу, у тому числі порушення агресором прав людини, включаючи і ситуацію в окупованому Криму.
У підготовлених професором Борисом Бабіним інформуваннях наголошувалося, що основна форма оцінки ефективності санкцій має враховувати рівень порушення вимог міжнародного права державою, яка стала об’єктом санкційної політики, до та після введення чи зміни відповідних санкцій.
Варто визнати, що ми не мали особливих сподівань на ефективність подання інформувань до Женеви саме з цього питання, оскільки усвідомлювали справжні цілі та завдання нинішнього Спецдоповідача ООН щодо негативного впливу односторонніх примусових заходів на здійснення прав людини, громадянки Білорусі Олени Довгань.
Проте просто ігнорування даного мандату та відповідної діяльності профільного чиновника ООН може призвести, на нашу думку, до ще більш драматичних наслідків. Підтвердженням цього стала і нинішня доповідь від Спецдоповідача Довгань “Моніторинг та оцінка впливу односторонніх санкцій та їх надмірного дотримання на права людини” A/HRC/57/55, оприлюднена днями на ресурсах ООН.
Цей документ містить безліч спроб критики санкційної політики демократичних країн, і при цьому в ньому визнається, що відповіді для його складання “були отримані тільки від держав, щодо яких діють односторонні санкції”, включаючи режими Москви, Мінська, Дамаска, боснійських сепаратистів, а також Гайяни, М’янми та Еквадору; а великі міжнародні НУО також проігнорували цей процес.
Водночас у своїй доповіді Генасамблеї A/HRC/57/55 (пункт 44) Спецдоповідачка ООН була вимушена визнати, що наша Асоціація зажадала включити до методології ООН з моніторингу та оцінки впливу односторонніх санкцій показники їх впливу на дотримання у підсанкційній країні прав уразливих меншин та корінних народів, права на життя та свободу від тортур та дискримінації, тобто саме те, що неодноразово вимагав в інформуваннях професор Бабін.
Фактично це стало єдиним місцем у доповіді A/HRC/57/55, де власне й наголошувалися на причинах запровадження санкцій проти диктатур сучасності: масове та тотальне порушення ними фундаментальних колективних прав і прав людини.
У висновках доповіді A/HRC/57/55 з цього питання визнавалася, потреба моніторингу впливу односторонніх примусових заходів на здатність держав, які під санкціями, виконувати свої міжнародні зобов’язання відповідно до конвенцій та інших актів міжнародного права, що включає й дотримання країнами-ізгоями мінімальних стандартів фундаментальних прав людини.
Тому наша Асоціація вважає, що стратегія ігнорування діяльності Спецдоповідача ООН з Білорусі Олени Довгань є принципово невірною і що вона має змінитись масовою подачею до ООН цивілізованими націями, правозахисниками та вченими аргументованих документів щодо справжньої ролі односторонніх санкцій у захисті прав людини від тиранії та агресії.
