З початку масштабної російської агресії загарбники посилили рівень порушень права на свободу отримання та розповсюдження інформації в окупованому Криму, а потім почали масово позбавляти цього права мешканців захоплених з лютого 2022 року районів, зокрема Херсонської, Запорізької, Донецької, Луганської та Харківської областей.
Це відбувалося в рамках знищення, пошкодження та захоплення окупантами обладнання, станцій та каналів мобільного зв’язку та мережі Інтернет, теле- та радіокомпаній, а також у рамках переслідування журналістів, блогерів, співробітників українських провайдерів та медіа, створення фейкових «інформаційних структур» та незаконних «підприємств зв’язку».
Наша Асоціація з травня 2022 року зверталася з висвітленням даних негативних тенденцій до Міжнародного союзу електрозв’язку, а також до країн-учасниць Союзу, вказуючи на порушення росією відповідних вимог Конституції та Конвенції Союзу, а також його резолюцій, що захищають національний інформаційний суверенітет. Асоціація пропонувала розглянути на Повноважній Конференції Союзу, яка запланована на вересень-жовтень 2022 року в Бухаресті (PP-22), питання функціонування представників спецслужб росії як «посадових осіб» Союзу.
Надалі аспекти порушення агресором прийнятих під егідою Союзу міжнародних документів було представлено експертами нашої Асоціації на Варшавській конференції з людського виміру ОБСЄ. За підсумками Повноважної Конференції Союзу, що успішно відбулася, жодного з наполегливо запропонованих росією кандидатів не було обрано на наступний шестирічний період до керівних органів Союзу.
Також Конференція відкинула пропонований росією проект резолюції, в якій, з цинічним маніпулюванням «фундаментальними правами людини», пропонувалося заявити, що персонал робочих органів Союзу не може бути зміщений з посад через причини, не передбачені статутними документами організації.
Справа в тому, що в ряді міжнародних організацій в 2022 році були прийняті рішення не тільки про виключення або зупинення членства Росії, але й про припинення повноважень громадян Росії, які працювали як персонал організації, формально «окремо від Росії». У Бухаресті агресор очевидно хотів «підстрахуватися» на випадок таких самих подальших рішень Союзу, але своєї мети не досяг.
