З 18 січня у соціальних мережах серед представників окупантів та колаборантів відбувається неабиякий скандал, пов’язаний із діяльністю «майора» Юлії Петракової з «кримської», «126 бригади морської піхоти» агресора.
Активний російський терорист, «козак» Єгор Гузенко, який пише злочинні «фронтові повідомлення» у форматі телеграм-каналу, звинуватив Петракову в постійному розкраданні так званої «гуманітарної допомоги», при чому як «централізованої», тобто – такої, що примусово злочинно вилучається агресором від «бізнесу та населення» на «потреби фронту», так і «особистих посилок родичів». Зокрема, Гузенко наводить випадок «пропажі фури допомоги» у кримському селі Перевальне, де й базується «126 бригада».
Нагадаємо, що Петракова до 2014 року проходила службу в українській морській піхоті, далі змінила присягу та пішла на службу окупантам. Ті зробили з неї «зірку» своєї злочинної пропаганди, «командира танка», «заступника командира мотострілецького батальйону з військово-політичної роботи», «переможця танкових біатлонів» тощо.
Після початку масштабного вторгнення Петракова, яка раніше «не вилазила» з «армійських газет» окупантів, «відзначилася» як «нагороджена» злочинним «головою Криму» Аксьоновим так званим «кримським орденом» «за вірність боргу». При цьому пропагандистські формулювання «підстав нагородження» були напрочуд безглуздими: нібито «командир танка» Петракова десь на півдні материкової України «виводила підрозділ з оточення» і при цьому «на собі виносила поранених». Крім того, очевидним був і «сміттєвий характер» цієї фейкової «місцевої», а не «федеральної» «нагороди».
Після «викриття» Гузенка за Петракову прогнозовано «заступився» «кримський блогер» Олександр Таліпов, який почав публічно лякати Гузенко «військовою контррозвідкою» та «чоловіком-офіцером» Петракової, який «порве Єгорку на німецький хрест».
«У відповідь» той же Гузенко вкилав листування з «бійцями 126 бригади» про те, що, виявляється, «орденоносець» Петракова з 24 лютого взагалі участі в боях не брала і перебувала в тому ж кримському Перевальному, тоді як «бригада зазнала колосальних втрат».
Як додає Гузенко, свідчень про те, що «Петракова краде гуманітарку», у нього «кілька десятків уже, мені личку розірвали просто».
Не заглиблюючись у цю «щурову метушню» варто лише констатувати, що «версія» Таліпова про «волонтера» Петракова, м’яко кажучи, неправдоподібна.
Адже Петракова не якась «цивільна особа», на кшталт раніше досліджених нами «чорних трансплантологів», а цілий «майор 126 бригади» та її екскурсії фронтовою зоною з «розвезенням гуманітарки», та ще й нібито «у низку підрозділів» мало з таким злочинним статусом в’яжуться.
А ось «дружба» Петракової з Аксьоновим і Таліповим дуже добре в’яжеться з «зниклими фурами», тому подальший розвиток цієї «боротьби» може стати досить цікавим.
