Раніше ми багато разів писали про нескінченну “газову” корупційну епопею окупованого Севастополя, на тлі заявленої агресором у 2025 році “націоналізації” нібито “приватної” структури зі збору “комунальних платежів” “Цифрові інновації”, “керувати” якою, а також і “державним підприємством” “Севастопольгаз”, став Олександр Подтуркін.
У 2023-2024 роках цей діяч з’являвся в іншій пафосно “націоналізованій” структурі, а саме в “приватному” “Севастопольгаз”, і далі він сплив у “сеансі одночасного викриття” проти “заступника” севастопольського гауляйтера, Світлани Пирогової, нібито “без схвалення та рішення в Севастополі нічого давно не відбувається”.
Конкуруючі клани цієї “красноярської подруги” Михайла Развожаєва, який активно піарився на тій же “націоналізації” “Севастопольгаз”, навіть провели черговий “виток викриття” щодо того ж Подтуркіна.
Причому був він досить “новаторським”, з публікацією “неспростовних доказів” його “службового роману” з власним “першим заступником” та “головним інженером” у «Севастопольгаз», Іриною Шевченко.
Також Подтуркіна та Шевченко звинуватили у “наявності українських паспортів” та у зв’язках з колишніми номіналами та іншими фігурантами “приватного” «Севастопольгаз», такими як Ігор Іванков.
У лютому “прокуратура” окупантів заявила про “передачу до районного суду кримінальної справи” щодо “зловживання повноваженнями” того ж таки Підтуркіна, який до жовтня 2024 року “здійснив розтрату коштів підприємства в особливо великому розмірі”, організувавши придбання приватним «Севастопольгазом» нежитлового приміщення “за свідомо завищеною вартістю”, нібито переплативши 22 мільйони.
При цьому той самий Подтуркін далі “успішно керує” однойменним “державним підприємством” окупантів, і ось на початку жовтня в цій трагікомедії був помічений новий виток.
Спочатку ряд “новинних каналів” від окупантів повідомив, що Подтуркін нібито “затриманий за державну зраду” і що ще на початку вересня з цього приводу у “Севастопольгазі” “пройшли обшуки”.
Далі і “газовики” та карники агресора спростували затримання Подтуркіна, заявивши, що він “допомагає слідству”.
У відповідь це у “севастопольських медіа” з’явилася нова хвиля компроматів на даного діяча, включаючи його українські та “дубльовані російські” документи, а також зв’язки з “газовиками від лукавого” Сергієм Знаменським, Олександрою Замуреєнком, Михайлом та Максимом Сорокіними, а також і з нинішнім “вязнем совісті” та колишнім віце-гауляйтером Євгеном Горловим.
На цьому фоні ті самі карателі раптово заявили про “оголошення застереження про неприпустимість державної зради” на адресу підлеглої Подтуркіна в обох клонах “Севастопольгаз”, Ірини Спіциної нібито за те, що вона “підтримувала контакти з людьми на території України та планувала переказ грошей”.
Очевидно, що для “простих смертних” на окупованому півострові такі публічні звинувачення звучать, коли людину вже давно викрадено і вона перебуває на стадії підготовки до тюремного терміну не менше ніж у 15 років, але для Подтуркіна та Спіциної ситуація зовсім інша.
А тому не дивно, що вказана “застережена зрадниця”, яка раніше майнула в Севастополі “підприємницею з торгівлі ритуальними похоронними товарами”, десять років тому вважалася у окупантів “головою дільничної виборчої комісії”, і була задіяна російськими спецслужбами у вигляді “протестуючої громадськості” з перших годин окупації у лютому 2014 року.
Тепер можна досить впевнено констатувати, що вся епопея міжкланової війни двох “Севастопольгазів”, описаної “націоналізації” тощо має підставою затяжне протистояння двох російських спецслужб щодо їхньої “кормової бази”, вкрай далеке від завершення.
