Днями окупаційна “преса” заявила про “успіхи в збиранні винограду”, заявивши, що “загальна збиральна площа в сільгосппідприємствах” захопленої АР Крим становить 16 тисяч гектарів виноградників, при цьому профільне “міністерство” пообіцяло “закласти виноградники” цього року на 900 гектарах.
Цифра даних площ окупантами постійно називається різна, наприклад, наприкінці минулого року фейковий діяч россільгоспнагляду, колаборант Арсен Арзієв, заявляв про початок “першої масштабної інвентаризації виноградних насаджень”,
вказуючи, що нібито в окупованій АР Крим “виноградниками зайнято близько 28–29 тисяч гектарів”.
Втім, минулого літа окупанти заявили, що в результаті такої “інвентаризації” вони недорахувалися близько мільйона кущів, які існували виключно в документації загарбників, але в перерахунку на гектари така кількість становить не більше 500 гектарів.
А в 2024 році навіть підконтрольні агресору “експерти” заявляли про те, що виноградників на півострові близько “18 тисяч гектарів”, попре декларації тодішнього “заступника міністра”, пізніше “звільненої” ще однієї колаборантки Аліми Зарединової про “20,8 тисячі”, явно у спробах “дотягнути” до приблизно такого рівня 2013 року.
Таким чином, площі під виноградниками на окупованому півострові повільно, але неухильно скорочуються.
Ми раніше писали, що навіть підтримка стабільного рівня насаджень у нинішніх умовах нереальна, оскільки кримських саджанців просто не вистачає, а російські мають низьку якість, при тому, що агресор не “субсидує імпортний посадковий матеріал” незважаючи на періодичні спроби його ввезення в обхід санкційних обмежень.
Втім, більш відчутним для кримчан скоро стане скорочення площ, зайнятих під овочівництво.
Як із цього приводу був змушений днями заявити кримський “глава спілки фермерів” Юрій Комов, хоча загальні обсяги посадки овочів на окупованому півострові у 2026 році відповідали торішнім, “витрати на виробництво кратно зросли, тому частина продукції не буде реалізована і пропаде. А на 2027 рік площі під овочі в рази впадуть”, із відповідними ціновими наслідками.
Та й ситуація в тваринництві, раніше описана нами щодо овець, демонструє стійке “негативне зростання”, і тут однією з причин стало посилення тиску окупаційної “владм” на дрібного виробника, пов’язане не тільки з “ножицями цін”, але і з бюрократизацією, що особливо посилилася після тотальних “переписів” худоби та птиці.
Наприклад, кримський сировар Едуард Назаров констатував, що “величезний обсяг документації, який вимагає россільгоспнагляд, включаючи систему «Меркурій»”, коли “доводиться щодня та щотижня оформлювати папери”, “більше розрахований на великі заводи, а не на невеликі”, через що “багато хто йде з бізнесу”. Таким чином, крім кратного подорожчання курятини і яєць, що вже відбулося, подібна ситуація складатиметься і з молоком, маслом та сиром.
