У серпні представники Об’єднаних Націй опублікували нові доповіді Генеральної Асамблеї ООН, в яких було відображено представлені нашою Асоціацією у 2026 році інформування про порушення прав людини на окупованих росією територіях України, включаючи Крим.
У новій Доповіді А/81/186 Спецдоповідачки ООН з питань прав на свободу мирних зборів та асоціації Джини Ромеро «Молодіжний активізм: від системної ізоляції до реальної участі» визнається значущість інформації про окуповану АР Крим та місто Севастополь, Україна.
У Доповіді встановлено, що контрольована росією система освіти «використовується як інструмент як для поширення державної пропаганди, яка часто суперечить правам людини, так і для моніторингу, стеження та переслідування учнів, критично налаштованих по відношенню до влади», додаючи, що «в таких умовах виникає атмосфера нав’язуваної самоцензури та пригнічуються діалог та критичне мислення, необхідні для розвитку молодіжного активізму».
У Доповіді засуджується реакція на дії молодіжних активістів, що включає залякування, надмірні обмеження, несправедливу криміналізацію, покарання, репресії та численні серйозні порушення прав людини, які часто позбавляють доступу до правосуддя.
Інша нова Доповідь A/81/185 Незалежного експерта ООН з питань захисту від насильства та дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, Грема Ріда, «Захист від насильства та дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності в гуманітарних ситуаціях» відображає наш опис цілеспрямованих дій росії у вигляді наративів про “мораль і суспільний лад” з боку державних та недержавних суб’єктів.
У Доповіді ці кампанії визначені як фактори гуманітарного ризику, які “легітимізують” виняток із систем захисту та підвищують ризик насильства. Вони також формують політичні та інституційні заходи у відповідь на кризи, впливаючи на те, хто вважається заслуговує на захист.
У Доповіді наголошується, що у різних контекстах політичного переходу, збройних конфліктів та окупації подібні наративи супроводжувалися нападами на громади меншин, застосуванням “моральних принципів” примусу та використанням риторики ненависті як інструмент політичного контролю.
У Доповіді A/81/185 державам було запропоновано дотримуватися зобов’язань, що випливають з міжнародного права біженців, прав людини та гуманітарного права, включаючи принцип невидворення, та забезпечувати надання гуманітарної допомоги без будь-якої дискримінації; збирати та використовувати дані лише в тих випадках, коли це необхідно для покращення захисту, з дотриманням суворих гарантій конфіденційності, принципів усвідомленої участі та зниження ризиків, при цьому визнаючи, що відсутність даних не повинна тлумачитися як доказ відсутності потреби.
