У підконтрольних агресору “медіа” вибухнув “скандал століття” про те, що нібито “корінного севастопольця”, художника Руслана Дарія “позбавляють землі через втрачений український паспорт”.
Відразу зазначимо, що ця історія має очевидний слід міжкланової боротьби колаборантів, а перевірити її співвідношення з “ситуацією на землі” складно як мінімум через “окупаційні” реєстри судових рішень, що “лежать”.
Також цитоване “ключове джерело” у вигляді “адвоката” Римми Ніколаєвої взагалі у відкритих публікаціях ніде не значиться, що для подібного діяча окупантів малоймовірно.
Втім, основні згадані у пропаганді фігуранти перевіряються за відкритими джерелами і загальні висновки з даної справи століття зробити можна.
За версією пропагандистів, у 2006 році Дарій “успадкував від свого дідуся Миколи Безсонова будинок та земельну ділянку площею 6 соток у “Кооператив-2″”, де і жив у 2007 році.
Вказано, що Дарій нібито підтримував окупацію Криму, але при цьому “втратив український паспорт” і надалі жив без аусвайсу окупантів, як начебто “творча натура”. Але водночас пропаганда “промовляється”, що у березні 2014 року Дарій загублений паспорт на український нібито замінив.
А в січні 2024 року в його будинок прийшли “законні власники”, і ось тоді Дарій нібито і дізнався, що його нерухомість ще в квітні 2022 року, за “путінським указом”, “зажадали до відчуження”, за “позовом департаменту земельних і майнових відносин”, як “іноземну”.
Але далі, такий собі “адвокат Світлана Кравцова”, яка нібито діяла на користь Дарія, це “рішення” “скасувала” в тому ж “Гагаринському районному суді”, але лише для того, щоб “перепродати” нерухомість Володимиру Макашину.
2023 року “департамент” у тому ж “суді” нібито повторно “підтверджує необхідність відчуження” ділянки, а Кравцова це повторно “скасовує”. Далі Макашин “перепродає” нерухомість Вадиму Медведєву, а той її “перепродає” далі Олександру Новокшонову, і весь цей ланцюжок нібито засвідчує севастопольський “нотаріус” Юлія Танкова.
У 2024 році Дарій вже сам йде до “суду”, намагаючись довести, що він для окупантів “свій”, але паралельно нерухомість “перепродається” Новокшоновим такий собі Світлані Кулик.
А у “справі” Дарія нібито з’являються та ж Кравцова та “громадянин Ізраїлю” Антон Айзеншток, які стверджували, що Дарій до 2018 року нібито жив у Києві, співмешкав із тією ж Кравцовою і взагалі нібито є майже “українським шпигуном”.
У цій трагікомедії достовірно можна встановити таке. Руслан Дарій 1982 року народження справді з’являвся раніше в севастопольських соцмережах. У реєстрі українських адвокатів з 2019 року значиться “приписана” до Харкова Світлана Кравцова, яка, серед іншого, мелькала у справах з представництвом “Альфа-Банку”.
Антон Айзеншток “миготить” у відкритих джерелах як колишній держвиконавець, пов’язаний з Макіївкою та Харковом, який має київську адресу і справу з заочного розлучення зі Сніжаною Рідною, що тривала з 2020 року в Дніпровському суді Києва.
Також на Айзенштока записані київські фірми “Біомед-Ресурс”, “Зовнішеконом-Сервіс” та “Інтернейшнл Воркінг Сервіс”. Водночас його “повного тезку” нібито “розшукують” з 2021 року карателі окупантів із Донецька за “наркотичною статтею”.
Втім, севастопольські персонажі названого ланцюжка “перепродавців” надають більше інформації. Володимир Макашин був дрібним функціонером “Єдиної росії” у “Ленінському районі” Севастополя, а також він був у окупантів “підприємцем” у сфері “діяльності рекламних агенцій”.
Вадим Медведєв – це дрібний севастопольський комерсант у сфері перевезень, а ось Олександр Новокшонов – це не просто колишній “депутат Ленінського району” від тієї ж “Єдиної росії”, але й багаторічний функціонер курортного комплексу «Аквамарин» крупного колаборанта та мафіозі, колишнього міністра оборони за Януковича, Павла Лебедєва.
Зараз Новокшонов, після “виключення з депутатів”, є у Лебедєва “генеральним директором” того ж «Аквамарин».
Тому не дивно, що “колишня підприємниця” Світлана Кулик у Севастополі була пов’язана у ролі фейкового “власника” інших підконтрольних Лебедєву структур, таких як “Прайм”.
А тому, незалежно від реальності описаних подій, вся ця “справа Дарія” стала “гарячим привітом” Лебедєву від конкуруючих угрупувань, що явно посилилися після “регіональних виборів”.
Також цей “скандал століття” підтверджує, що при злочинній реалізації кремлівського указу про “відчуження земель іноземців” є маса угруповань, які бажають “погріти руки” в каламутній воді “націоналізації”.
