До 1 липня населення окупованих материкових територій України раптово виявило, що в них з’явився новий “постачальник газу”, яким стала компанія “Чєрноморнєфтєгаз”.
На перший погляд, дане “товариство з обмеженою відповідальністю”, що “прикрилося” такими прокладками, як “філії” “Луганскгаз”, “Донбассгаз”, “Запоріжгаз” та “Херсонгаз” стало просто “тезкою” захопленого окупантами у 2014 році українського державного підприємства , але все далеко не так просто.
Згадане “ТОВ” з номером 9704210635 було зареєстровано у квітні 2023 року в Москві з таким собі Нікітою Цариченком у вигляді гендиректора, “повним тезкою” якого є російський хокеїст “другого сорту свіжості”, який нині грає за підмосковний “Капітан”.
Далі “московський” “Чєрноморнєфтєгаз” був наприкінці червня 2024 року перереєстрований на “зручну адресу” в Ростові-на-Дону, де числяться десятки контор, але ще раніше, у квітні 2024 року Цариченко був замінений у ньому на Валерія Браткова, при цьому засновники даної фірми в російських реєстрах ретельно приховані, а сайт “ТОВ” є поспіхом зробленою та ще не заповненою навіть за мінімумом “візиткою”.
Згаданий Братков до липня 2023 року протягом восьми років обіймав посаду головного інженера в “Газпром трансгаз Югорськ”, і загалом він пропрацював у структурі “Газпрому” більше 20 років, але був звільнений, як заявляли тамтешні “медіа”, після вибуху 16 травня на газопроводі «Єлець-1» у селищі Лихма, коли загинуло четверо людей.
Також Братков став одним із фігурантів масштабної справи його попереднього начальника, В’ячеслава Югая, який став “цапом-відбувайлом” на багатомільярдному розкраданні під час капітального ремонту газопроводу “Уренгой – Новопсков” з чітким “московським слідом”, але також і кравши “по дрібниці” на десятки мільйонів при будівництві та ремонті службових об’єктів у Надимі.
Очевидно, що Братков став черговим російським корупціонером, відправленим Кремлем на окуповані території замість в’язниці.
Втім, у всій цій історії з “московсько-ростовським” “Чєрноморнєфтєгазом” як очевидною “дочкою”, а точніше “онукою” “Газпрому” є і чіткий кримський слід.
27 травня 2024 року саме це ТОВ “заснувало” в окупованому Сімферополі ще одну структуру – “Чєрномортрансгаз”, та її “юридичною адресою” вказано проспект Кірова, 52, тобто загальновідомий головний офіс “старого, кримського” “Чєрноморнєфтєгазу”.
Більше того, “гендиректором” для “Чєрномортрансгазу” окупанти призначили Олександра Кузнєцова зі Свердловської області, колишнього “гендиректора” “кримського” “Чєрноморнєфтєгазу” з 2018 року, “звільненого” у квітні 2024 року.
Всі ці перипетії мають просту підставу: після припинення з 2022 року незаконного видобутку вуглеводнів на чорноморському шельфі Крим став замість донора споживачем газу, а “кримський” “Чєрноморнєфтєгаз” став цікавий окупантам та “Газпрому” через свою інфраструктуру та підземні сховища.
При цьому на окупований материк окупанти поставлятимуть газ через описані прокладки вже від “Газпрому”, і для тих же цілей вони спішно прокладають “материковий” газопровід з Ростова до Криму. Навички Браткова щодо зникнення мільярдів на ремонті газопроводів роблять із нього в умовах прифронтової зони буквально незамінного фахівця для босів російського газового монополіста.
А тому нинішня “зміна юридичних осіб” не випадкова і стає провісником ще масштабніших газових афер агресора.
