Підконтрольні агресору “медіа” та соціальні мережі продовжує лихоманити з приводу “лондонських пригод” колишнього “губернатора” Севастополя Дмитра Овсяннікова, раніше затриманого у столиці Великобританії за спроби обійти санкції та фінансування кримінальної діяльності. Новий привід для “рефлексії” виник після того, як лондонський суд відпустив Овсяннікова під заставу та анонсував розгляд справи у березні 2025 року.
За умовами застави, найнявши одного з найдорожчих і найдосвідченіших адвокатів Британії – Майкла О’Кейна від “Peters & Peters”, Овсянніков здасть владі свій російський та британський паспорти і не зможе виїхати з країни, а також не має права наближатися до портів, аеропортів та вокзалів, звідки можна залишити країну. Також “губернатор-біженець” зобов’язаний щодня відзначатись у поліцейській дільниці лондонського району Брікстон, не залишати будинок з 21:00 до 5:00 та носити електронний браслет.
Звісно, “синдром овсяннікова” охопив пропаганду агресора у двох вимірах: “губернатора” заднім числом звинувачують у всіх корупційних гріхах і одночасно натякають, що з лондонського зіндану Овсянніков вийшов, оскільки здав “усі військові таємниці”. При цьому, цинічно лементуючи, що “ми ж його не обирали”, колаборанти нагадують і прокляття на адресу Овсяннікова з боку “народного гауляйтера” Олексія Чалого, і обурюються бажанням “вкладати в європейську економіку нажиті на держслужбі капітали”, а також заїкаються і про те, що “Развожаєв допустив збереження сумнівно чи злочинно нажитого капіталу попередником, сприяв виведенню цього капіталу за кордон”, а тому “сам повинен відповідати сповна з проблем, що виникли”.
Втім, неважко здогадатися, що якби Кремль справді був обурений новоспеченим “лондонським денді”, то у Развожаєва, який й насправді досить “комерційно та прагматично” підійшов до інтересів “пташенят гнізда Овсяннікова” в Севастополі, зараз були б величезні проблеми, чого немає від слова навпаки. Крім того, очевидно, що і сам Овсянніков, якби їм Кремль був хоч трохи невдоволений, вкрай недовго дихав би лондонським повітрям без сторонньої допомоги. Таким чином Овсянніков, як справді віп-агент російських спецслужб, знаходиться в Лондоні з двома паспортами та нерухомістю далеко не просто так, і хтось у Великій Британії це чудово розуміє, а пропаганда агресора проводить по ньому активну “операцію прикриття”.
Адже, зважаючи на все, саме Овсянніков обраний як такий собі “канал зв’язку”, яким якимось адресатам у Сіті передають свої справжні, часто досить шкурні пропозиції і побажання кремлівські бонзи. Ну а щоб у “лондонського зв’язкового” не було непотрібних бажань попутно провертати й інші брудні справи, неприйнятні для його британських візаві, дану “рідкісну птицю” вважали за краще тримати якщо не в клітці, то на аркані. Якщо ж, наприклад, найближчим часом Овсянніков раптово “втече з-під арешту” на континент або до росії, то, швидше за все, це означатиме якийсь фінал, і, ймовірно, глухий кут “переговорного процесу”.
