На початку лютого федеральна службам державної статистики агресора оприлюднила річний звіт про “соціально-економічне становище росії”. До звіту традиційно не включили огляд ситуації щодо окупованих територій материкової України, втім, керуючись не міжнародним правом, а прагненням приховати “особливу ситуацію” у тамтешній економіці,
Проте водночас московські статисти навели деякі цифри по окупованому Криму.
Ці показники, хоч і мають явний характер натягнутості, проте, м’яко кажучи, суперечать бравурним заявам останніх місяців кримських “міністерств” про якесь “стабільне зростання”.
Наприклад, індекс промислового виробництва в окупованій АР Крим
зараз заявили в 99,1% до 2024 року, при рівні обробної промисловості в 96,6% до 2024 року.
Виробництво ж сільськогосподарської продукції заявлено у 85,7 % від попереднього року, включаючи 79,7% у рослинництві та 95,6% у тваринництві.
Збір зерна у 2025 році заявлений у 1108 тисяч тонн (77,6% від 2024 року, який і сам по собі не був урожайним), соняшнику в 16,4 тисячі тонн (45,4 % від неврожайного 2024 року та втричі менше ніж у звичайні роки).
При цьому врожай картоплі в 55 тисяч тонн, тобто в 90% до позаминулого року на цьому тлі виглядає буквально досягненням.
У тваринництві основні параметри, порівняно з 2024 роком, становили 97 % (134 тисячі тонн) по м’ясу худоби та птиці, близько 95% (178 тисяч тонн) по молоку та близько 98% за яйцями (282 мільйони штук).
На цьому тлі показники торговельного обороту та громадського харчування виглядають на перший погляд дещо “оптимістичніше”, проте річне зростання у яких не перевищує рівень інфляції та зростання цін.
Найбільш характерним показником реальної економічної активності в окупованій АР Крим за 2025 рік стало “сальдо фінансової діяльності організацій”, що показало, відповідно до звіту перевищення збитків над прибутком всім видів ” організацій ” загалом на 44,9 мільярда рублів.
У самій росії порівнянний колапс комерційної активності спостерігається лише у Кемеровській області. Можна припустити, що настільки критична ситуація в саме “кримському бізнесі” виникла не тільки завдяки описаному вище “негативному зростанню” виробництва.
Вона посилилася і в силу раніше описаної нами “податкового знежирення”, коли минулого року кримська “влада” прагнула “за будь-яку ціну” видоїти з залишків “кримського бізнесу” вдвічі більше звичайного до виконання досить істеричних вимог Кремля про “зниження рівня дотаційності”.
