Раніше ми писали про проведену на початку грудня севастопольською “владою” чергову хвилю “націоналізації”, торкнувшись “компаній інтернет-провайдера” «Севстар» та інших різноманітних структур, при чому “основним бенефіціаром “Севстара” та ряду інших компаній” була заявлена Лариса Концебовська,
родичі якої, “за даними фсб”, нібито “співпрацювали з Україною”.
Як ми писали пізніше, фейковість даного процесу виявилася у долі “націоналізованих” тоді ж “Цифрових інновацій”, як створеної раніше тією самою севастопольською “владою” прокладки для відмивання “комунальних платежів” городян.
Тепер “націоналізація” стала обростати “позовами” від бенефіціарів відібраного майна. І мова тепер не стільки про трагікомедію із захопленим і поспішно перейменованим у «Гоголь» «рестораном української кухні» «Глічик»,
скільки про “судову активність” московського комерсанта Костянтина Большакова, “співвласника” Концебовської у структурі «Міські інновації»,
яка раніше реалізовувала у Севастополі проект «Розумні зупинки».
Більшаків вимагає від “влади” повернути йому “націоналізований” будинок з ділянкою по севастопольській вулиці Готській, а також його частку в “Міські інновації”, “судове засідання” прогнозують на початок березня.
Зазначимо, що піар-проект «Розумні зупинки», як оснащення зупинок точками доступу до мережі Wi-Fi та USB-розетками для заряджання телефонів, з наступним заробітком на рекламі, активно просувався в окупованому Севастополі з кінця 2014 року тодішнім гауляйтером Сергієм Міняйлом.
Він виник за участю того ж «Севстара», і з “говорючою головою” у вигляді Антона Червінського, який був до окупації депутатом Севастопольської міськради від “Партії регіонів”.
При цьому ті ж Большаков, Концебовська та Червінський, який оформив собі у 2024 році “банкрутство”, відзначилися і в сімферопольській “фірмі” “Розумне місто” і в структурі “Міські інновації СПБ”, зареєстрованої в підмосковному Ногінську, яка займається подібними “покращеннями міського середовища” у Петербурзі.
Більше того, «Розумні зупинки» за ліцензією «Міських інновацій» згодом з’явилися у десятці підконтрольних агресору міст, куди переважно поставлялося устаткування. Цей проект агресор періодично використовував як пропаганду на всіляких “виставках житлово-комунального господарства”.
Як неважко здогадатися, ні в росії, ні навіть у Сімферополі структури агресора жодних претензій до діяльності цього бізнесу не мають, що було б, м’яко кажучи нереально, якби розповіді севастопольського гауляйтера про “виявлені фсб підступні підступи” кимось з його “колег і керівництва” сприймалися всерйоз.
А тому цей приклад вкотре доводить, що процеси “націоналізації”
на окупованому півострові стали справжньою “чорною діркою” у процесі “перерозподілу активів у потрібні руки”, і що подальший розвиток цього процесу зараз спрогнозувати досить складно вже й “кремлівським кураторам”.
