Днями севастопольський гауляйтер Михайло Развожаєв анонсував чергове “рокування ліжок” у фейковому “міському уряді”.
Сумно відому москвичку Марію Литовко, яка раніше відповідала за “національні проекти, туризм, міжнародне та міжрегіональне співробітництво”, відправили “виконувати обов’язки заступника губернатора” до Москви “на постійне місце роботи”.
Нагадаємо, що Литовко десять років пропрацювала в московській поліції, а потім керувала московським «Клубом яхтових подорожей», вона потрапила до окупованого Севастополя за два роки до Развожаєва, і явно по лінії російських спецслужб.
Ще у вересні 2024 року “міські канали” стали поширювати інсайд щодо її “переведення в адміністрацію президента”, що Литовко тоді бурхливо спростовувала, але, як тепер стало зрозуміло, у результаті до Москви вона все ж таки перебралася.
Також Развожаєв заявив про “підвищення” для Дениса Профатилова, раніше фейкового “директора департаменту економічного розвитку”, до “виконувача обов’язків замубернатора”; цей діяч був “переведений” у 2019 році до Севастополя з Камчатки.
Але найбільш характерним стало нинішнє “призначення” на таку саму роль, але вже “по лінії медицини” Михайла Силки, колишнього заступника міністра екології Московської області, голови адміністрації Волоколамська і потім заступника губернатора Вологодської області.
Даний діяч примітний не відсутністю досвіду у сфері медицини, якою тепер поставлений “керувати”, а рядом характерних скандалів: з уряду Підмосков’я його “пішли” як “цапа-відбувайла” після масштабного викиду звалищного газу на сміттєвому полігоні в березні 2018 року, що призвело до масового отруєння жителів.
А у вологодському уряді Силко курирував як “питання природокористування та лісової галузі”, так і “взаємодію з Російською православною церквою”, і ось тут його і “пішли”, нібито за “низьку ефективність реставрації, реконструкції та капітального ремонту церков”, а також нібито за “відсутність реальної роботи у кампанії з профілактики абортів та антиалкогольної кампанії”.
Фактично ж Силка звільнили з Вологди не за “аборти з алкоголізмом”, хоча така передісторія “боротьби за севастопольську медицину” і виглядала б максимально трагікомічно.
Справа в тому, що він нажив, якраз на питаннях “правильної пропорції” розпилу бюджетних коштів на церковних ремонтах, глибокий “гносеологічний конфлікт” з головою Вологодської митрополії Саввою (Міхєєвим), досить близьким до патріарха Кирила функціонером, який довгий час успішно знаходився в “коридорах священного Синоду”.
А тому й не дивно, що “виплив” цей “штрафник” в окупованому Севастополі саме за протекцією “лютого друга” патріарха Кирила, “кримського митрополита” Тихона (Шевкунова), у якого він останні півроку, після “вологодського провалу”, був привлаштованим як “директор з організаційно-контрольної роботи” у багатостраждальному «Новому Херсонесі». Чим “уславиться” цей діяч на тлі хронічного колапсу севастопольської медицини – покажуть подальші події.
