9 липня Велика палата Європейського суду з прав людини одноголосно схвалила рішення проти агресора за міждержавними скаргами України 8019/16, 43800/14 та 11055/22.
Це рішення описує події російської агресії проти України на Сході з 2014 року та події повномасштабної агресії, у період до 16 вересня 2022 року, коли юрисдикцію ЄСПЛ щодо виключеної з Ради Європи росії було припинене.
Як відзначив щодо цього експерт АРК Борис Бабін, Рішення стало безпрецедентним не тільки за обсягом матеріалів, але й щодо рівня та широти встановлених Судом порушень прав людини, воно безперечно стане надалі ключовим документом в оцінці наслідків агресії та форм відшкодування її жертвам.
Суд встановив свою юрисдикцію щодо порушень росією прав людини на Сході з 11 травня 2014 року, та визначив порушення росією, до повномасштабного вторгнення, в рамках адміністративної практики, тобто свідомої державної політики, статей 2, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 13, 14 Конвенції, статей 1 та 2 Протоколу № 1 до неї.
Це стосується вбивств, викрадань, катувань, порушень приватного життя, свободи слова, релігії та об’єднань, прав на власність та освіту, вчиненими за умов дискримінації за ознакою політичних переконань та національного походження, та за відсутності механізмів захисту прав.
Серед іншого встановлене адміністративну практику позасудових убивств цивільних осіб та українських військовослужбовців, які вибули з бойових дій, необґрунтованого переміщення цивільних осіб та застосування фільтраційних заходів, залякування, переслідування та утисків релігійних груп, акцент Судом зроблене на знищенні та розграбуванні будинків та особистого майна.
Суд встановив адміністративну практику придушення української мови та індоктринації в освіті, переведення до росії та, в багатьох випадках, усиновлення там українських дітей, та вимагає від рф негайно звільнити або безпечно повернути всіх осіб, які були позбавлені волі на території України під час окупації до 16 вересня 2022 року та які досі перебувають під вартою російської влади.
Також Суд вимагає від рф забезпечити ідентифікацію всіх депортованих українських дітей, відновлення контактів між цими дітьми та їхніми вцілілими членами сімей або законними опікунами, а також безпечного возз’єднання дітей з їхніми сім’ями.
У цьому рішенні Суд багаторазово посилався на власне попереднє рішення у міждержавній справі проти агресора щодо Криму, та багаторазово згадав Крим, як майданчик повномасштабної агресії Кремля.
Ще одне важливе рішення було винесене Судом 9 липня, у справі проти агресора за скаргами корпорації Google LLC (заява 37027/22). Її предметом стали “штрафи” у трильони доларів, накладені російськими судами за видалення Google на платформі “Ютуб” каналу пропагандистського каналу агресора “Царьград” та за відмову Гугл видаляти матеріали, які висвітлювали російську агресію проти України та стан справ у росії.
У цьому рішенні, дослідивши, серед іншого, роль “Царьград” та його власника, російського нациста Констянтина Малофєєва у замаху на анексію Криму, Суд встановив порушення щодо Google статей 6 та 10 Конвенції; як вказав професор Бабін, це рішення Суду буде мати неабияку роль у подальшій протидії російській пропаганді щонайменш у країнах Ради Європи.
