Станом на 12 січня екологічна катастрофа, яка почалася після загибелі біля Керченської протоки двох російських танкерів з мазутом, продовжила набирати розмаху по всьому кримському узбережжю.
Крім описаних раніше локацій, викиди мазуту були виявлені в Угловому (Аджі-Булат), а також і в затоці Донузлав та на ряді місцевостей Тарханкута: в Окунівці (Тарпанчі), Знам’янському (Чегер-Аджі) та Громовому (Кіпчак).
Увечері 11 січня окупанти визнали “13 нових очагів забруднень”, від Керчі до Чорноморського (Ак-Мечеть), але, наприклад забруднення Донузлава, попре викладені в соцмережі відео, фейковий “міністр екології” окупантів Ольга Шевцова та її підручні намагаються заперечувати, а щодо заповідника Опук – всіляко применшувати.
У суботу “режим надзвичайної ситуації” був введений окупантами і в “Чорноморському районі”, при тому, що на західному узбережжі півострова “волонтерів”, “бажаючих змаститися в смердючій жижі не так багато”.
Також 12 січня “Крим.Реалії” повідомили, що в західному Криму у багатьох місцевосцях, зайнятих військовими окупантів, “на ці пляжі не пускають не тільки місцевих жителів, але навіть співробітників” окупаційних служб, а “самі військові прибиранням пляжів природно не займаються”.
Крім Криму, забруднені мазутом птахи були виявлені на всьому узбережжі Грузії, включаючи окуповану Абхазію, а також мазут з’явився і в Азовському морі, на березі в околицях окупованого Бердянська. Щодо окупованого Севастополя, там були помічені бонові огорожі в бухті Омега, втім, інші бухти ніхто не огорожував.
З цього приводу думки городян розділилися, хтось вказує про запізнення такого рішення, а інші пишуть, що “навпаки мазут буде на бонах концентруватися і ще більшими шматками потрапляти в бухти”. Стосовно піар-компанії від севастопольського гауляйтера населення констатує, що окупантам “не можна сказати прямо, що самі служби це швидко і якісно не приберуть і навіть не виявлять”.
При цьому “доцент” сумнозвісного “Севастопольського держуніверситету” В’ячеслав Лей, констатуючи неможливість складання мазуту, “враховуючи 166 км морського узбережжя Севастополя, а також його неоднорідність і важкодоступність у багатьох місцях”, а також і те, що наявні в окупантів реагенти мазут з каміння зняти не можуть, запропонував… “випалювання мазуту на місці, бо якихось інших альтернатив зараз немає”.
Тим часом підконтрольний агресору еколог Андрій Пєшков визнав, що наслідки екологічної катастрофи в Чорному морі доведеться усувати “довгі роки”, а його колега Георгій Каваносян визнає, що у використаній агресором моделі поширення забруднення “є істотна помилка – все, що на захід від Херсонеського маяка (Севастополь, Євпаторія, Донузлав і т.д.) не підпадає під розрахункове забруднення”, при тому що мазут там, безперечно, є.
І навіть “позаштатний радник” гауляйтера Аксьонова з питань екології Олена Євстаф’єва “поки що не спостерігає системного підходу” у реагуванні на ситуацію. Додамо, що український еколог Павло Гольдін зазначив, що наслідки нинішньої катастрофи будуть у чорноморській акваторії понад двадцять років.
При цьому, крім раніше оприлюднених трагікомічних “заспокоєнь” щодо “безпеки чорноморської риби”, фейковий “міністр сільського господарства” Денис Кратюк заявив, що нібито “25 мідійно-устричних господарств” Криму “нині не постраждали через викид нафтопродуктів з танкерів”.
При цьому згадані плантації знаходяться саме “в Ялті, Судаку, Євпаторії, Сакському та Чорноморському районах, а також в акваторії озера Донузлав”, тобто в епіцентрі нинішнього забруднення. І хоча окупанти заявляють, що мідії є “природним очисником морської води”, їх після такого м’яко кажучи, не можна, що констатував і підконтрольний агресору “співробітник лабораторії Інституту біології південних морів” Олег Миронов.
Ну а поки агресор явно знайшов крайнього, капітана танкера «Волгонєфть-212» Леоніда Волєгова та оператора даного посудини «Кама шипінг», заявивши про виявлені “непроведення для екіпажу танкера навчання з охорони праці” та “ухилення від сплати податків”.
Як дані порушення призвели до випуску портовою владою та класифікаційним товариством агресора старих річкових танкерів у море, і як це вплинуло на те, що танкерам десять діб забороняли повертатися зі штормового моря до порту, попре прохання капітанів, природно, замовчується.
