Днями злочинний “уряд” окупованого Севастополя заявив про черговий “атракціон небаченої щедрості”, у вигляді “компенсацій підприємствам, які займаються риболовлею”.
Ми раніше багато разів писали, що відповідні кошти від “федерального бюджету” виділяються виключно з пропагандистськими цілями та вкрай скромними розмірами.
Для імітації “справедливості компенсацій” тепер окупанти обіцяють “відшкодувати до 20% вартості середньорічного обсягу продукції, яку компанія виловить за три роки”, але тільки “якщо компанія збереже не менше 80% персоналу”, за “усередненого розрахунку” вартості виловленої риби в ” 38 тисяч рублів за тонну”.
Тут справа не тільки в мізерній ціні улову, сенс афери полягає в тому, що вважати “середньорічний показник” будуть з 2022 року, коли він уже став у рази меншим.
На цьому фоні сарказм у рибалок викликають не лише заяви, що “отримання субсидії не досяжно для іноземних юридичних осіб”, а також особам, “пов’язаним з міжнародним тероризмом або поширенням зброї масового знищення”, а й нещодавня трагікомедія з рибальським судном “Сармат”.
Його власник і колишній “глава” так званої “Асоціації рибалок Північно-Західного Криму та міста Севастополя”, колаборант Андрій Безух був днями “оштрафованим” окупантами на 405 тисяч рублів, “за скритність при перетині державного морського кордону”.
Суть “протоколу” полягала в тому, що судно, яке здійснювало рибальський промисел між Севастополем та Євпаторією, нібито протягом кількох годин виходило за 12-мильну зону від берега, “без дозволу” та “не виходячи на зв’язок”.
Як пліткують у Севастополі, Безух, який все ж зміг “удвічі скостити” в “суді” згаданий “штраф”, отримав його від “влади” у вигляді “останнього попередження”, після того, як він публічно й наполегливо цікавився долею “субсидії підприємцям-рибалкам”, нібито “виділеної” минулого року і публічно скаржився на мікроскопічний характер отриманих ним особисто “компенсаційних виплат”.
До масштабної агресії у Безуха було 3 рибальські бригади та 4 маломірні судна, які добували камбалу саме за 12-мильною зоною; у прибережній зоні він масово ловив чорноморську креветку, ставриду, окуня і барабулю, включаючи і лов стаціонарними ставними неводами, від Стерегущого до Севастополя.
Тепер цей бізнес скочується з “чорної смуги” до безрадісного для судновласника фіналу, навіть без згаданого вище “поширення зброї масового знищення”.
