Як випливає з “офіціозу” кримських колаборантів, “керівництво” так званого “Кримського академічного російського драматичного театру імені Горького”, включаючи “директора” Андрія Антоновича, нещодавно було “обласкано” підручними голови слідчого комітету агресора Олександра Бастрикіна за постановку вистави “Позивний «Свєт»”, нібито першою такого роду, присвяченої прославленню російської агресії проти України.
Зазначимо, що ця вистава заснована на однойменній п’єсі московського графомана Михайла Умнова, який раніше примудрився побити горщики і з “союзом письменників Москви”.
У даному “творчому шедеврі”, який намагається з початку оповідання зацікавити аудиторію “лисиною між жіночими колінами”, українці називаються не інакше як “ублюдками” та “чортами”, в “ворожий тил” яких “доблесні воїни” окупантів завдають ударів; дісталося і депортованим агресора українським дітям, щодо яких Умнов застосовує слово “бандерка”.
Сюжет в цілому, окрім описаних геноцидальних закликів і сцен пияцтва і розпусти, зводиться до того, що літні батьки-дисиденти з “демократичним душком” та хронічним алкоголізмом рятують дочку-москвичку від шлюбу з художником-волонтером, який вирішив “поїхати на фронт повоювати” і замість цього сватають її за міністерського чиновника-корупціонера, якому попутно роблять “бронь від мобілізації” через енурез.
Також Умнов усіляко намагається натякати на гомосексуальність усіх “московських конкурентів із творчого цеху” згаданого художника-волонтера, але це у нього виходить вкрай карикатурно; очевидно, що даний предмет, на відміну від детального і ретельного опису запоїв своїх персонажів, він лише намагається опанувати на практиці.
Як нескладно здогадатися, цей “театральний шедевр” комерційного успіху явно не отримав би навіть для невибагливої аудиторії агресора, а тому кошти на свою графоманію Умнов опановував від “спільного культурного проекту” “МоноЛіт” міноборони агресора і тамтешньої “Національної асоціації драматургів”, розпочатого ще 2019 року.
Сенс проекту зводиться саме до фінансування подібних опусів, “цінних” агресору виключно через “ідеологічне призначення”.
Наприклад, той же Умнов отримав із тієї ж “кубишки” кошти і на ще один подібний текст, «Массандра-блюз, Донбас-марш», що відрізняється від сімферопольської постановки лише професією головного героя; там замість аквареліста з “унікальним баченням тіней” на фронт автором відправлено саксофоніста з “особливим слухом”, природно, для “чергових перемог російської армії”.
Цікаво, що і російські військові Умновим зображені в абсолютно лубочному стилі “а-ля Конашенков”. Не дивно, що після окупованого Сімферополя виставу про “лисини між колінами” погодилися поставити хіба що у військовому театрі Уссурійська.
У всій цій кривавій трагікомедії з відмиванням умновими коштів міноборони агресора та медалями від Бастрикіна за заклики вбивати українських дітей насправді вартує театральних підмостків лише одне.
У згаданому сімферопольському драмтеатрі на афішах “орденоносного спектаклю” не соромляться вказувати, як регалії його співучасників, звання заслужених артистів України для Ігоря Бондзика, Людмили Юрової та Сергія Ющука, а також заслуженого діяча мистецтв України для Володимира Новикова.
Такому публічному цинізму, дійсно, могли б позаздрити й “найклятіші” персонажі Шекспіра.