Ми раніше багаторазово писали про незграбні спроби кримського гауляйтера Сергія Аксьонова “сколотити” такий собі “іменний бойовий кримський підрозділ”, а також і про безуспішні спроби російської пропаганди “оспівувати героїзм кримчан” у лавах армії агресора.
Після описаного нами днями “обміну люб’язностями” між “батальйонами” “Крим” і “Таврида”, в яких, крім назв, дуже небагато і мало хто ставиться до півострова, лояльна Аксьонову “передвиборча пропаганда” вирішила, очевидно в рамках безвиході, згадати і про фейкову “бригаду народного ополчення”.
З Москви “інформприводи” став підкидати “кримський депутат думи”, старий подільник кримського гауляйтера Михайло Шеремет, із заявами про “ордери від кримського ополчення на затримання” то окремих українських дипломатів, то Володимира Зеленського.
Втім, саме “народне ополчення” для “дружньої” Аксьонову пропаганди виявилося “знайти і зібрати” набагато складніше, ніж згаданих українських чиновників, оскільки навіть для відповідної картинки для фотосесії в “прифронтовій” Ялті “на фоні” гауляйтерки Янини Павленко довелося залучати “і стар і млад”, поспіхом вбираючи його в камуфляж.
На цьому тлі трагікомічно виглядають червневі заяви тієї ж пропаганди про якихось “аксенівців”, як “мобільний, ініціативний, злагоджений загін, не прив’язаний до місцевості”, які нібито “постійно рухаються лінією бойового дотику і взаємодіють з іншими підрозділами”.
Тоді ми писали, що “багаторазово нагороджені” “ветерани народного ополчення”, які відпрацьовували роль масовки для пропаганди агресора до 2022 року, на фронт у своїй масі не пішли, воліючи “кувати міцний тил” свого особистого благоденства.
Серед іншого, після “наполегливих рекомендацій” від клану Аксьонова “побути біля стрічки” хоча б до “вересневих виборів”, ці “ополченці” вирішили йому відповісти, у традиційному стилі “бунту на колінах” та “колективних звернень”, влаштувавши “збір” в Євпаторії, на якому заявили, що вони ніякої “не стрій бійців, а насамперед єднання воїнів духу”.
Ці “воїни духу” влітку “від щирого серця” погодилися “розвозити провізію” і “готувати обіди”, і, природно не біля фронту, а в кримській “курортній місцевості”.
Тому навіть на нинішньому ялтинському зборищі “героїв-ополченців” Аксьонов тепер зміг повідати про те, що “учасники бригади народного ополчення республіки” отримують “державні нагороди” за те, що нібито “здійснюють поїздки з метою надання гуманітарної допомоги військовослужбовцям” та “виконують інші спеціальні завдання”, щоправда – не біля фронту, а в Криму.
Втім, як пліткують у сімферопольських “владних коридорах”, якщо згаданими “гримасами та стрибками” з “народним ополченням” Аксьонов і хотів вразити когось зі своїх московських кураторів і наглядачів, то результату він домігся прямо протилежного.
