Починаючи з 15 серпня, окупаційні “медіа” наполегливо поширюють “оприлюднені ФСБ” радянські архівні документи про діяльність під час Другої світової війни структур “Організації українських націоналістів” в окупованому нацистами Криму.
Мета даних “одкровень” від російських спецслужб, які нагадують в певній частині цитати шкільних підручників, зрозуміти непросто, але швидше за все вона зводиться до такого собі “інформаційного тла” для подальших злочинних закликів до геноциду українців.
Те, що ОУН діяла в Криму у 1942-1944 роках ні для кого таємницею не є, сам факт її підпільної, як пишуть тепер пропагандисти, “із суворою конспірацією”, і масової роботи очевидно наголошує, що як мінімум частина населення Криму цю діяльність підтримувала, а німецькі окупанти, відповідно, – ні.
Оскільки жодних “переконливих матеріалів” про співпрацю ОУН та нацистів навіть радянські слідчі сліпити не спромоглися, тепер “кримські медіа” говорять, що члени ОУН “прибули до Криму із Західної України”, але при цьому нібито одночасно “передавали німцям списки місцевих євреїв”, доказів чого, звісно, не наводиться.
Особливо “страшні звинувачення” від ФСБ зводяться до того, що ОУН “через Бюро допомоги українському населенню, яке було створено у Сімферополі у червні 1942 року… надавало матеріальну допомогу українцям та допомагало їм влаштовуватися на роботу – для цього при ньому були відкриті різні виробничі та торгові підприємства”.
Враховуючи таку наполегливу “увагу до історії” у карателів окупантів, можемо дати їм публічну пораду, яку, можливо, зрозуміють не всі, а послідувати їй вже не зможе, напевно, майже ніхто.
Серед своїх “архівних матеріалів”, із справді неопублікованого, “керівництву кримського фсб” варто пошукати і вдумливо почитати про повоєнного першого секретаря Кримського обкому Миколу Соловйова та його друзів, а потім – зіставити цю “історичну спіраль” із нинішньою кремлівсько-сімферопольською ситуацією, відому вже не так вже й небагатьом, після чого максимально тверезо подумати про свій завтрашній день, включаючи й власну родину.
