Як ми писали раніше, 6 серпня кримський гауляйтер Сергій Аксьонов заявив про “звільнення за власним бажанням” так званого “міністра транспорту” окупантів Миколи Лукашенка з ритуальними заявами про те, що нібито “рішення прийнято в рамках планової ротації кадрів”.
Пізніше на його місце, “виконувати обов’язки”, було “призначено” Людмилу Олійник, яка до окупації двадцять років працювала в податкових органах, а з 2015 року була прилаштована окупантами до того ж “міністерства транспорту” з “фінансових питань”.
За “гарячими слідами” “відставки” Лукашенка ми писали, що, на відміну від попередніх “міністерських рокірувань” цього літа, нинішній “кругообіг речовин” щодо Лукашенка жодних озвучених причин не мав.
Втім, 14 серпня Аксьонов під час чергового потоку свідомості, в модному зараз для агресора стилі про “неприпустимість брехні про перебіг тих чи інших процесів, про результати роботи” проговорився про те, що “план-графік грейдування доріг … був зірваний, процес постановки автомобільних доріг на облік не завершено”, додавши, що “створювати міністерство непотрібних людей ми не будемо”.
Нагадаємо, що кампанію з грейдування кримська “влада” намагається вести з 2023 року, і її мотивом є, природно не прагнення “допомогти населенню”, а вимоги військових агресора.
За два роки масштабної війни розбиті військовою технікою місцеві дороги півострова в районах дислокації угруповань окупантів стали непридатними, і російські генерали тепер вимагають від “кримського уряду” “навести лад”.
У квітні саме ситація з грейдуванням у районі Євпаторії та Сак призвела до трагікомічної “догани” від Аксьонова тому ж “міністру” Лукашенку і до нібито “звільнення” якогось безіменного “начальника євпаторійського відділення” «Кримавтодор», який далі виявився неіснуючим: такої “посади” у окупантів просто не було.
Тоді ми писали про плітки кримських “транспортників”, що найбільш імовірною причиною того показного “карального нападу” Аксьонова стало висловлене особисто йому невдоволення структурами “мінтрансу” з боку армії окупантів, які вимагають максимального “під’їзного забезпечення” до місця дислокації в Західному Криму. Теперь, очевидно, ці військові отримали “сакральну жертву” у вигляді “голови Лукашенка”.
