Нагадаємо, що ми раніше багаторазово писали про діяльність групи компаній “VS Energy”, яка володіла на території України об’єктами критичної інфраструктури, включаючи “Херсонобленерго” і “Севастопольенерго”, що прямо працювала на агресора
У дослідженні нашої Асоціації в червні 2022 року вказувалося, що власниками “VS Energy” були депутат держдуми Росії Алєксандр Бабаков і президент футбольного клубу ЦСКА Євген Гінер.
Тепер підконтрольні окупантам “севастопольські медіа” заявили про те, що у “Севастопольенерго” нібито “ще кілька місяців тому” “змінився власник”, причому нібито “зміна відбувалася в цілковитій тиші, та й зараз інформації небагато”.
Цьогорічний “витік” про те, що бенефіціаром “Севастопольенерго” стала така собі фірма “МСК”, окупанти провели через злочинного “депутата законодавчих зборів” Антона Пархоменка.
Через нього і анонсували нібито “скорочення управлінського персоналу” та націленість “нових власників” на ключові “путінські прожекти” типу “технологічного приєднання оперного театру на мисі Кришталевий” та “реконструкції підстанції для яхтової марини в Балаклаві”, а також “посилення інфраструктури в Байдарській долині”, що, “як не дивно”, збігається по об’єктах з подальшою інтенсифікацією обслуговування військових об’єктів окупантів.
“Нові власники” справді заховані в реєстрах окупантів максимально глибоко, через купу нещодавно створених чи “модернізованих” московських прокладок та низку “засновників” та “генеральних директорів” без публічного минулого.
Сама московська “Міжрегіональна мережева компанія” нібито має засновниками Дмитра Мартинова та “Об’єднану розподільчу мережеву компанію”, при цьому ще нещодавно на її місці вважалася фірма “Афорра Інжиніринг” із засновниками у вигляді Дмитра Мілованцева та фірми “Цифрові інвестиції”, записаної на Інну Некрасову.
Директором “МСК” заявлено В’ячеслава Кулієва і серед іншого ця структура “заснувала” фінансову прокладку “Атомінвест”.
Через Дмитра Мартинова “МСК” пов’язана, через компанію “МИРО-М”, з краснодарською мікрокомпанією з “звучним” ім’ям “Об’єднані енергетичні системи”, а також з новоспеченими “севастопольськими” “виробничою компанією Севастополь” та “Севенергозбут”, явно “зареєстрованими в зв’язці” з “Севастопольенерго”.
Такий “енергетичний вихор” може свідчити, серед іншого, про прагнення не лише приховати “обставини трансферу” нібито “колишніх бенефіціарів” “Севастопольенерго”, а й їхній нинішній зв’язок із злочинним підприємством.
