Як випливає з “офіціозу” загарбників, на черговому “засіданні” “громадської ради” кримських колаборантів, крім запуску вже описаної нами провокації Кремля щодо “денонсації” Договору 1990 року про остаточне врегулювання щодо Німеччини, обговорювалося ще й таке “невідкладні питання” як “заохочення дітей військовослужбовців громадською медаллю “діти героїв””. Цю аферу запропонував неодноразово описаний нами нащадок династії красноперекопських корупціонерів Євген Пічугін, який у співучасті з його “Командою можливостей” з 2022 року брав участь у депортації херсонських дітей, в організації на окупованому материку чорного ринку медикаментів, і, природно, в пропагандистській підтримці агресора.
Суть афери полягає в тому, щоб “нагороджувати медаллю дітей, чиї батьки загинули в ході спеціальної військової операції”, потім “вдячний бізнес” робить “пільги діткам убитих” і природно отримує з “республіканського бюджету компенсацію” за кожен, і природно дуже “частий” “візит” трирічного ” сина героя” до солярія, стоматології чи до ресторану. Сам креативний підхід Пічугіна до “освоєння коштів” у інших “членів громадської ради” заперечень не викликав, але “побічні ефекти” афери, у вигляді виявлення в її ході загальної кількості “кримського вантажу 200”, а також трагікомізму “бойових медалей” для немовлят, викликали якесь боязке бурчання.
Зазначимо, що лобіювали в “раді” “медалі для немовлята” також злочинний “голова “союзу ветеранів спеціальної військової операції”” Олександр Комбаров та “директор медичного центру “А2Мед Сімферополь”” Артем Сатонін. Уродженець Тамбовської області Комбаров також є досить колоритною особистістю, і його патологічний потяг до колекціонування “медалек” розвинувся ще до 2022 року, під час його служби в Чечні та Дагестані у складі 58-ї армії агресора.
Тоді куплена у командування “з дисконтом” медаль “за відвагу” не вберегла капітана Комбарова “від суми та в’язниці”, коли він, “господарюючи” у 70-му гвардійському мотострілецькому полку в Шалі, отримав у 2021 році вирок за примус підлеглого встановити у військовій частині електрообладнання власним коштом; тоді солдат Цухаров виявився “з родичами” і на ньому Комбарову списати до своєї кишені 50 тисяч рублів “на електрифікації” не вийшло. Від усіх цих “милих дрібниць” Комбаров спочатку перевівся до 136-ї окремої мотострілецької бригади тієї ж армії в Дагестан, і звідти пішов на фронт замкомандиром батальйону. Незабаром, на початку березня 2022 року, отримавши поранення, Комбаров вирішив, що “з нього вистачить”, і оформив собі непильне місце “головного ветерана” в окупованому Криму, так само, як кажуть “не за останні гроші”. Подальший хід афер із “немовлятськими орденами” від Пічугіна та Комбарова покаже найближчий час.
