Після того, як 19 січня зійшла “велика вода”, що затопила ряд севастопольських сіл, а в будинках городян, які вдосталь саркастично обговорили заяви гауляйтера Розвожаєва про “секретні водопроводи”, почала з’являтися каламутна вода, соціальні мережі наповнилися версіями “потопу з зневодненням”, більш правдоподібними, ніж розказані окупантами історії про “таран колодами гідровузла”.
“Допомогли” у цьому севастопольцям окремі кримські колаборанти, а саме фейковий “начальник відділу гідрології та гідрологічних прогнозів Гідрометцентру Криму” Наталія Охременко, яка розповіла низку деталей, а головне цифр і дат щодо інциденту. Швидше за все, ця “раптова відвертість” стала “парфянською стрілою” тому ж Розвожаєву від бандитського клану Аксьонова, про якого “біла кістка” севастопольських колонізаторів демонстративно витирала перед Кремлем ноги два останні роки, але мотиви витоку цієї інформації не знизили розпал пристрастей при її обговоренні.
Справа в тому, що різке танення снігу в горах і особливо в передгір’ях з 18 січня пішло по всьому півострову, але катастрофічний потоп виник лише у Севастополі. Як заявила Охременко, посилаючись на її “підлеглих”, які “повернулися із Севастополя, тому я отримала інформацію з перших вуст” і “побували в найбільш постраждалих селах, у тому числі в Гончарному та в Сахарній Головці, оглянули гідрологічні пости на річках”, “повені були суттєві, хоча і не найбільші. Було й сильніше”, що явно суперечить розповідям “севастопольського губернатора” про “небувалу стихію”.
Реальною причиною колапсу Охріменко назвала затримку у скиданні води з Чорноріченського водосховища до ситуації січневих гроз, коли на середину місяця севастопольські окупанти “залили” водойму на 93% від проектної потужності і не поспішали скидати воду. Коли ж вони нібито отримали з Сімферополя штормове попередження напередодні різкого потепління 18 січня, скидання розпочалося надто пізно і надто сильно. За версією Охріменка цей потік скидання в ніч на 19 січня нижче водосховища “увійшов у резонанс” з “притоками Чорної, що “ожили” від бурхливого танення снігу, і саме це призвело до масштабного стихійного лиха.
Севастопольці пишуть з цього приводу, що дана версія, на відміну від оповідань Розвожаєва про джерела, що “прокинулися”, максимально “змістовна і переконлива”. Констатується, що “не було і немає жодних адекватних, переконливих варіантів причини потопу в долині річки Чорної, крім скидання надмірної кількості води з Чорноріченського водосховища. Мабуть, не хотіли упустити ту воду, що є, оскільки не знають: чи буде ще достатньо опадів для забезпечення міста зі стрімко зростаючим населенням” у вигляді російських колонізаторів.
Також городяни пишуть, що “наведені цифри підтверджують версію штучного паводку від скидання води, а це вже шкідництво”. Очевидно, що клан Аксьонова не тільки сприяв медійності цієї, прямо скажемо, напрацьованої версії, але й спішно надав її до Кремля в рамках “гарячого привіту” угрупованню Развожаєва.
