30 грудня ми писали про заяву окупантів, що кримчанам нібито “виплатять більше 3 мільярдів рублів за шкоду від урагану” 26 листопада, висвітливши низку “цікавих подробиць” такої “неймовірної щедрості”. Оскільки “базовою сумою виплат” було визначено “цілих” 10 тисяч рублів, ними передбачалося 300 тисяч мертвих душ; ми констатували, що це цифра досить велика і, природно, ніяк і ніким не перевіряється: всі “реєстри” окупанти “розсудливо” сховають на місцях.
При цьому колаборанти заявили, що “за відшкодуванням збитків від шторму звернулися 540 тисяч кримчан”, і що “виплати нараховуватимуться до 15 лютого”, причому їх нібито “вже отримали” 77 тисяч кримчан; і хто ці “щасливці”, звичайно, не повідомлялося. Ми писали, що “нестикування” кількості заявок і “очікуваних коштів” колаборантів турбує найменше: як очевидно, “зайві” мертві душі скаржитися нікуди точно не стануть.
10 січня нашу версію “підтвердив” і злочинний голова Криму, заявивши що “за уточненими даними, заяви подали близько 495 тисяч кримчан”, але при цьому “внесено до бази” лише “195 тисяч”, і лише 120 тисяч із них нібито “отримають виплати найближчим часом”, оскільки окупанти навіть “сформували” якусь “заявку”. Очевидно, що колаборанти чомусь вирішили скоротити масштаб афери до 2 мільярдів, швидше за все – через ліміт на загальну суму, призначену для розкрадання; до “щасливих отримувачів” 10 тисяч при цьому включать в основному “чиновників” та інших “лояльних бізнесменів”, які нікуди скаржитися на “допомогу, що не дійшла”, не будуть.
При цьому “простим смертним” кримська “влада” масово відмовляє у цій “компенсації”; сам Аксьонов проговорився про це, вказавши, що тільки йому нібито надійшло “607 звернень від кримчан, яким було відмовлено у виплаті з тієї чи іншої причини”, потім “уточнивши” число до тисячі. Це означає, що таких “щасливчиків” насправді мінімум десятки тисяч; для них гауляйтер зажадав проводити “роз’яснювальну роботу” в класичному стилі “грошей немає, але ви тримаєтеся”.
При цьому Аксьонов також натякнув з приводу зруйнованої берегової інфраструктури, що “на початок активного курортного сезону не скрізь вдасться закінчити ремонт у повному обсязі”, хоча, природно, масштаб списань коштів на “вже виділених підрядників” вражає. У цьому контексті трагікомічні не тільки згадки про якийсь “активний курортний сезон”, а й те, що гауляйтер повідомив про якісь “території, на яких діятимуть обмеження”, що явно принесе населенню “особливе задоволення”.
