Як раніше зазначалося експертами АРК, підрив агресором Каховської ГЕС став окремим злочином геноциду, включаючи примус до депортації населення прилеглих до Дніпра сіл та міст лівобережної Херсонщини, знищення їхніх будинків та вбивство тих, хто не зможе уникнути підтоплення.
Вказувалося, що ці райони є споконвічним та традиційним місцем проживання етнічних українців, і що для окупантів це очевидно ставало кісткою у горлі незалежно від їхніх подальших злочинних військових планів.
Протягом тижня після підриву окупантами ГЕС дані твердження отримали безліч доказів, це й недопуск агресором допомоги ООН жертвам затоплення на окуповане Лівобережжя Херсонщини, та й блокування затоплених районів військами та карателями агресора.
У цьому ключі характерною стала діяльність раніше багаторазово описаної нами злочинної «кримської волонтерки» Валерії Петрусевич, пов’язаної серед іншого з «чорною» трансплантологією, яку тепер пропаганда агресора використовує як «говорючу голову» в імітації «допомоги жертвам повені».
Ця діяч прямо заявила 10 червня, що «ми волонтери, а не гондольєри», вказавши, що окупанти фактично блокуватимуть будь-яке підвезення продуктів і води особам, які відмовляються залишати затоплені райони.
Відмова населення, що вижило, від «евакуації» має очевидні причини – вони розуміють, що окупанти заборонять їх повернення додому, поки агресор контролює лівий берег Дніпра, і організують їхню злочинну депортацію в росію, в тому числі і через окупований Крим.
