Ми вже писали про «весняне загострення» злочинного «кримського спікера» Володимира Константинова та його команди щодо фейкового «скасування» рішень 1954 року про передачу Кримського півострова до складу України, до яких досить прохолодно поставилася і влада агресора, після чого гучну «денонсацію думою» кримські колаборанти вирішили «переграти» на фейкове «звернення» до конституційного суду агресора.
Серед іншого абсурдність «шоу Константинова» зрозуміла будь-якому юристу, враховуючи, що територіальна цілісність України, включно з Кримом, послідовно визнавалася всім світом з 1991 року, саме як для незалежної країни, в тому числі шляхом укладення безлічі двосторонніх договорів.
У такому ключі колаборанти окупованого Севастополя зараз вирішили продемонструвати свій, «наукоподібніший» підхід – фейкове медіа «ForPost» поширило вкрай об’ємний «потік свідомості» якоїсь доцентки Любові Ульянової, довгий час пов’язаної з «севастопольською філією» Московського держуніверситету.
Суть «відкриттів» доцентки зводиться до того, що на референдумі про незалежність України 1991 року ніким і ніколи не оскаржені цифри у понад 57 % «за» у Севастополі та у понад 54 % «за» у тодішній Кримській АРСР були нібито «завищені» через голосування військовослужбовців Чорноморського флоту, які щодо Севастополя були нібито «не місцевими».
Втім, довгі і розлогі «калькуляції» Ульянової складаються зі слів типу «можливо», «ймовірно» і «приблизно», точним цифрами вона не володіє і очевидно, що військовослужбовці, в тому числі ті з строкової служби, хто на той момент був громадянами Української РСР, голосували у межах тогочасного законодавства та їх кількість, до 10% від виборців міста на порядок змінити результати референдуму не могло ніяк.
Тим більше, це абсурдно для майже двомільйонного Криму, де на 1991 рік військовослужбовці-строковики становили набагато менший відсоток населення, ніж у Севастополі.
Втім, сам раптовий пошук колаборантами неіснуючих «юридичних бліх» у 2023 році досить примітний – від «стадії заперечення» деокупації вони плавно переходять у «стадію торгу» і судомно намагаються знайти для цього будь-які неіснуючі аргументи.
