Пропаганда агресора 1 квітня поширила заяву сумнозвісного Георгія Мурадова щодо «посилення океанічного рибальства».
Загалом цей спіч прогнозовано «розвивав слова вождя», а саме заяви путіна про «посилення дружби з Африкою». Мурадов заявив, що «країни Західної Африки зацікавлені у відновленні рибного лову росією в Атлантиці, а також заявили про готовність видавати квоти на взаємовигідних умовах».
Зокрема, Мурадов оголосив відповідні задуми на води Беніну, Гани, Гвінеї та Мавританії, про те, що агресор нібито має намір «відтворювати російські рибопромислові бази в Атлантиці», а також злочинно «оновлювати існуючі підприємства з приймання та переробки риби в Керчі та Севастополі».
Безумовно, здібності літніх російських шпигунів щодо впливу на уряди африканських країн не варто перебільшувати, але водночас складно очікувати від агресора скорочення його «рибної мафії», неодноразово дослідженої нашою Асоціацією, із пов’язаною в тому числі і з атлантичним ловом, і з незаконною «рибною промисловістю» окупованого Криму.
Ця ситуація потребує комплексного реагування як влади України, так і держав-партнерів на провокації агресора, який явно прагнутиме не лише до отримання квот, на який, до речі, росія як океанічна країна, особливих прав ніколи не мала, але й до подальшого придушення українського океанічного рибальства. .
Фактично основною «протиотрутою» від злочинних зазіхань агресора та його маріонеток на продовольчу безпеку України має стати саме ефективна робота українського океанічного рибальства в рамках наявних і ніким не скасованих справжніх, українських, квот на океанічне рибальство.
