24 листопада у Єревані завершився саміт ОДКБ. Як і передбачалося, агресор у його традиційній манері використав порядок денний ОДКБ для впливу на учасників організації з таких ключових питань.
По-перше, путін оголосив, що у роботі ОДКБ «існують проблеми» і спробував покласти виняткову відповідальність на Організацію за збереження суверенітетів членів військово-політичного блоку. У зв’язку з цим Кремль пролобіював підписання документів щодо посилення «миротворчої компоненти» ОДКБ, про що наша Асоціація неодноразово писала у 2022 році.
Далі, як ми й припускали, Москва фактично пролобіювала рішення про наміри розвивати співпрацю ОДКБ із Співдружністю Незалежних Держав та Шанхайською організацією співробітництва. Всі поставлені Кремлем питання щодо України, включаючи і Крим, які насправді не мають жодного відношення до мандату ОДКБ, обговорювалися на засіданні за «закритими дверима».
При цьому Лукашенко очікувано виступив злочинним «глашатаєм» росії при просуванні повістки Кремля, заявивши, що майбутнє ОДКБ нібито «лежать у площині українського питання», і якщо росія програє, то «під уламками виявляться всі інші її партнери» по блоку. При цьому Лукашенко публічно засумнівався у певній «перемозі» Росії у війні та зазначив, що майбутнє ОДКБ нібито залежить від підсумків російської агресії.
Водночас 24 листопада Європейський парламент ухвалив резолюцію про мінський режим, закликавши ЄС та держави-члени покласти на нього ті самі санкції, що й на Кремль. Більше того, Москва, прикриваючись добрими намірами, також вимагає від Президента Вірменії Пашиняна підписати низку документів, які фактично «дадуть зелене світло» спецоперації Москви для контролю над суверенітетом Вірменії.
Розуміючи це, Пашинян не став підписувати низку підготовлених Москвою документів, взявши тактичну паузу та вимагаючи «доопрацювати» деякі з них. Таку тактику Кремль свого часу вже «апробував» на Казахстані, зберігши політичний тиск на еліту цієї держави.
Агресор на засіданні фактично продавив «карт-бланш» від Казахстану щодо колективного пошуку «формули світу» та «вдосконалення швидкого розгортання та оперативного реагування, авіаційних та миротворчих сил» ОДКБ.
Таким чином, припускаємо, що Москва відпрацьовує сценарії залучення сил ОДКБ та залучення цього військово-політичного блоку у війну в Україні. Фейковий «мандат» від Організації «дозволить» Москві намагатися задіяти його сили нібито під егідою злочинної «миротворчої місії» та пошуком фіктивної «формули світу» для незаконного розквартування військ «партнерів» на вже окупованих територіях України, насамперед Криму та Луганської та Донецької областей.
Кремль і особисто путін домагається залучення ОДКБ саме для переведення військового конфлікту в Україні до «стадії замороженого». Вірменія таким чином стає «останньою» перед тим, як агресор «формально» винесе питання про мандат ОДКБ в Україні. Для тиску на цю країну Кремлем може бути використаний і Іран, якого агресор лякає «азербайджанським сепаратизмом», також граючи на економічній ситуації у звільнених Азербайджаном у 2021 році територіях, на перспективах турецько-азербайджанського «коридору» та проблемах водокористування та енергетики на Південному Кавказі.
Також агресор використовує, для посилення тиску «тліючий» конфлікт між Киргизстаном і Таджикистаном за контроль над водними ресурсами, що вичерпуються, для впливу на обидві ці країни, а також й на Іран. Ці тенденції мають явно негативний характер і очевидно, що закулісні переговори вже ведуться. Наша Асоціація продовжує уважно моніторити ситуацію і вважаємо, що цей сценарій має бути з усією серйозністю вивчений міжнародною спільнотою.
