У ході П’ятдесят шостої сесії Ради ООН з прав людини 3 липня було опубліковано проміжну Доповідь Генерального секретаря щодо ситуації з правами людини на тимчасово окупованих територіях України, включаючи АР Крим та місто Севастополь.
Ця Доповідь A/HRC/56/69 була представлена відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН 78/221, яка вперше просила Генерального секретаря охопити також інші частини України, окуповані росією, тому Доповідь вперше була поділена на дві секції.
Перша частина Доповіді присвячена ситуації з правами людини на територіях Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей України, контрольованих чи окупованих росією. Оскільки ситуація в цих сферах вперше включена до доповіді Генерального секретаря, перший розділ охопив період з 24 лютого 2022 року до 31 грудня 2023 року. Друга частина Доповіді присвячена ситуації з правами людини у Криму за період з 1 липня до 31 грудня 2023 року.
У Доповіді наголошується, що відповідно до цієї резолюції 78/221 4 березня 2024 року УВКПЛ ООН надіслало росії вербальну ноту про проведення місії на окупованих територіях, проте 14 березня росія повернула вербальну ноту «без розгляду».
У Доповіді наголошується, що УВКПЛ виявило закономірності порушень прав людини на окупованій росією материковій частині України, які вчиняються російськими збройними силами, включаючи порушення прав на життя, фізичну та психічну недоторканність, свободу та безпеку особистості, особливо у перші місяці окупації, такі як довільні затримання, тортури та жорстоке поводження, насильницькі зникнення та страти без належного судового розгляду.
У Доповіді наголошується, що російська окупаційна “влада” довільно затримала сотні мирних жителів у період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2023 року і що затриманих часто утримували в “неофіційних місцях утримання під вартою, особливо на ранніх етапах їх затримання, у тому числі будинках, підвалах, сараях, гаражах, складах та інших спорудах.
У Доповіді зазначається, що щонайменше шестеро людей загинули в ув’язненні на окупованих материкових територіях України за цей період внаслідок поганих умов утримання, відсутності медичної допомоги, травм внаслідок тортур чи жорстокого поводження або їх поєднання.
У Доповіді наголошується, що УВКПЛ зібрало достовірну та достовірну інформацію про застосування тортур щодо 108 цивільних затриманих (73 чоловіків, 29 жінок та 6 хлопчиків) за допомогою опитувань колишніх затриманих, свідків та, у деяких випадках, вивчення медичних документів, а також що ці випадки демонструють постійну практику тортур та жорстокого поводження.
В одному випадку, додає Доповідь, окупаційна “влада” в Генічеську затримали 33-річного чоловіка 13 грудня 2022 року і тримала його без зв’язку із зовнішнім світом у захопленому пансіонаті, де його катували, щоб він дав свідчення про свою причетність до “злочинної діяльності” нібито “проти росії”.
Чоловік зазнав як фізичного, так і психологічного насильства, у тому числі електрошоку з різних частин тіла. Одного разу карателі «прив’язали постраждалого спиною до лави, заклеїли йому рот скотчем і лили воду в ніс, тоді як важкий чоловік сидів йому на грудях, імітуючи втоплення». Внаслідок тортур, додає Доповідь, чоловік втратив зір на одне око, в результаті був перевезений до росії через Крим і пізніше все ще перебував під вартою.
У Доповіді зазначається, що 34 цивільних затриманих (21 чоловік, 12 жінок, 1 хлопчик) піддавалися формам сексуального насильства під час утримання під вартою з боку російських окупантів, включаючи “згвалтування, погрози згвалтування затриманих або їх родичів, побиття та ураження електричним струмом геніталій, грудей, примусового оголення, невиправданих обшуків порожнин тіла, насильницьких сексуальних дотиків, що калічать операцій на статевих органах, спроби кастрації та загрози кастрації”. Через стигму навколо сексуального насильства фактичне число жертв сексуального насильства у місцях несвободи, очевидно, вище, підкреслює Доповідь.
За даними УВКПЛ, до 31 грудня 2023 року російські збройні сили стратили щонайменше 29 цивільних осіб (19 чоловіків, 7 жінок, 1 хлопчика та 2 дівчаток) на окупованій росією материковій частині України. У Доповіді наголошується, що в багатьох випадках російські збройні сили нападали на людей просто на підставі їхньої біографії, включаючи членів сімей нинішніх чи колишніх військовослужбовців українських збройних сил, осіб, які відмовилися співпрацювати з окупаційною «владою» або дотримувалися проукраїнських поглядів, або вважалися такими.
У Доповіді додається, що окрім сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом у місцях несвободи, військовослужбовці російських збройних сил вчинили акти сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, за межами місць несвободи щодо як мінімум 16 цивільних осіб (14 жінок, 1 дівчини та 1 чоловіка).
У Доповіді зазначено, що вже у вересні 2022 року окупаційна «влада» замінила українську навчальну програму на російську в багатьох школах і чинила тиск на вчителів, іноді із застосуванням фізичного насильства та погрозами насильства чи звільнення, щоб вони “прийняли нову навчальну програму та вели заняття російською мовою”. Водночас окупаційна “влада” переслідувала вчителів, які проводили онлайн-заняття за українською навчальною програмою.
Доповідь ще раз підтвердила, що після початку окупації «влада» на окупованій росією материковій частині України переправила цивільних осіб, включаючи дітей, на інші окуповані території України або переправила цивільних осіб до росії.
У Доповіді наголошується, що до липня 2022 року окупаційна влада перенаправила весь інтернет-трафік на тимчасово окупованій росією материкової частини України «через російські мережі, що дозволило їм контролювати інформацію, доступну в Інтернеті».
У Доповіді додано, що у кількох випадках журналістам та працівникам медіа окупанти погрожували чи катували за написання «проукраїнських» статей або примушували їх працювати на окупаційну «владу».
У Доповіді наголошується, що протягом місяця після початку окупації російські сили почали заарештовувати проукраїнських місцевих лідерів та організаторів мирних протестів, тримати їх без права спілкування із зовнішнім світом і, в деяких випадках, піддавати їх насильницьким зникненням, катуванням або жорстокому поводженню; крім того, російські збройні сили також заарештували людей, які брали участь у мирних протестах.
У Доповіді наголошується, що релігійні громади в Україні також постраждали від російської окупації і що в ряді місць окупаційна “влада” чинила тиск на релігійних лідерів різних громад, щоб ті підтримали окупацію.
У другому розділі доповіді зазначено, що з початку окупації у 2014 році в Криму зареєстровано 55 випадків тортур та жорстокого поводження (48 чоловіків та 7 жінок) та 104 випадки насильницьких зникнень (95 чоловіків та 9 жінок).
Окупаційна влада переслідувала осіб, яких вважали противниками окупації, у тому числі блогерів, журналістів, прихильників Меджлісу кримськотатарського народу, проукраїнських активістів, а також осіб, які вважалися прихильниками суворішого дотримання ісламських переконань, додає Доповідь.
За період з липня по грудень 2023 року російські збройні сили допустили порушення прав на життя, фізичну та психічну недоторканність, свободу та безпеку як мінімум щодо 73 осіб (68 чоловіків та 5 жінок) у Криму. У Доповіді додається, що “реальні цифри, ймовірно, вищі з огляду на відсутність доступу регіональних та міжнародних механізмів моніторингу прав людини на півострів”.
У Доповіді наводиться приклад: “в одному випадку співробітники ФСБ затримали в Сімферополі чоловіка, який нібито підірвав залізничне полотно в Криму. Його допитували та катували, застосовуючи електрошок, побиття різних частин тіла, погрози зґвалтувати та заподіяти шкоду його родині”.
У Доповіді наголошується, що “суди” у Криму визнали 219 осіб (130 чоловіків та 89 жінок) винними у “дискредитації російських збройних сил”, і що “кількість таких вироків за звітний період збільшилася вдвічі порівняно з попередніми шістьма місяцями”.
У Доповіді додається, що у звітний період окупаційна “влада” продовжувала проводити “фільтрацію” в пунктах пропуску на адміністративній лінії розмежування з Кримом. У ході «фільтрації» російські збройні сили часто піддавали людей, особливо чоловіків, особистим оглядам, іноді з примусовим оголенням, і з детальними допитами про їх особисте походження, сімейні зв’язки, політичні погляди та уподобання.
Ця практика включала можливі порушення низки прав людини, у тому числі прав на свободу, особисту недоторканність та недоторканність приватного життя. Наприклад, “фільтрація” часто використовувалася для отримання заявлених “доказів” проукраїнських поглядів людини.
Доповідь нагадує, що за звітний період «держрада республіки Крим» експропріювала без компенсації не менше 689 об’єктів нерухомості, що торкнулося 77 фізичних та юридичних осіб у Криму, і що станом на 31 грудня 2023 року кількість ділянок, які «належать негромадянам росії», скоротилася на півострові з 13859 у 2020 році до 7003 (5803 у Криму та 1200 у Севастополі).
У Доповіді резюмується, що після повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року та в ході окупації росією материкової частини України росія здійснила аналогічні порушення міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права у цих сферах, як і в Криму.
У Доповіді підтверджується, що встановлена картина можливих порушень “часто була навіть більш серйозною в цих останніх материкових регіонах, ніж підтверджена в Криму, зокрема щодо практики тортур або жорстокого поводження, включаючи сексуальне насильство, довільні затримання та страти без належного судового розгляду”, і що відповідні порушення сталися в атмосфері загальної безкарності.
Нагадаємо, що наша Асоціація направила до структур УВКПЛ понад 250 матеріалів з описом порушень росією на окупованих територіях, більша частина з яких була оприлюднена представниками ООН, включена або згадана у відповідних доповідях, у тому числі і в представлених на П’ятдесят шостій сесії Ради ООН правам людини; наше співробітництво з органами ООН буде продовжено.
Проф. Борис Бабін
