У рамках постійної співпраці з міжнародними організаціями наша Асоціація у липні цього року звернулася до Комітету ООН з насильницьких зникнень у рамках розробки Загального зауваження № 2 Комітету щодо жінок, дівчаток та насильницьких зникнень у рамках його Концептуальної записки, прийнятої у квітні.
В інформуванні АРК з цих питань, опублікованому цього тижня на офіційних веб-ресурсах ООН, нагадується, що з початку окупації Криму росією у 2014 році та до 2021 року УВКПЛ задокументувало 43 випадки насильницьких зникнень у Криму; більшість із них мали форму викрадень, а жертвами стали 4 жінки.
В інформуванні АРК також зазначається, що після початку широкомасштабної агресії росії проти України в російському полоні перебувало як мінімум 403 українки, багато з яких є незаконно затриманими цивільними особами, про що повідомив у травні 2024 року Український координаційний штаб із поводження з військовополоненими.
У нашому інформуванні наведено деякі приклади, згадані у Проміжній доповіді БДІПЛ ОБСЄ з цього питання, та наголошується на важливості рішень Євросуду з прав людини від 25 червня 2024 року за заявами 20958/14 та 38334/18 України проти росії щодо Криму та від 9 липня 2025 року за заявами 8019/16, 43800/14, 28525/20 та 11055/22 України та Нідерландів проти росії.
Ці рішення підтверджують системну практику росії щодо насильницьких зникнень в окупованому Криму та на окупованій материковій частині України; серед жертв були жінки та дівчатка.
В інформуванні АРК також було наведено приклад Тамари Чорнухи з Чорноморського (Ак-Мечеть) у Криму, яка працювала «фельдшером бригади швидкої медичної допомоги» та була викрадена карателями агресора 6 лютого 2025 року.
Щодо проекту Зауваження загального порядку № 2 у нашому інформуванні було додано, що щодо насильницьких зникнень, скоєних щодо жінок та дітей, які стали жертвами торгівлі людьми, депортації, індоктринації та сексуального насильства в зонах конфлікту та «сірих» зонах або проживають на окупованій іноземною державою території, необхідно враховувати ситуації воєнних дій та міждержавних конфліктів, а також відповідні вимоги Римського статуту, Женевських конвенцій та Додаткових протоколів до них.
Також права жертв на доступ до правосуддя та ефективних засобів правового захисту мають бути досліджені в контексті виконання рішень міжнародних судів та іноземних національних судів, пов’язаних із міждержавними конфліктами, з іноземним контролем та міжнародними злочинами, включаючи обов’язок протидіяти насильницьким зникненням жінок та дівчаток, зазначила наша Асоціація Комітету ООН.
