У рамках постійної співпраці з органами та агентствами Об’єднаних Націй наша Асоціація наприкінці 2024 року знову проінформувала Спецдоповідача ООН з питань прав мігрантів Гехада Маді, а також Управління Верховного комісара ООН з прав людини про проблеми українських дітей, депортованих росією.
У цих матеріалах АРК, підготовлених професором Борисом Бабіним та Юлією Сидоренко та опублікованих на веб-ресурсах ООН у квітні, посадовцям ООН нагадали, що участь кримських організованих злочинних угруповань у сексуальній експлуатації молоді створює додаткові труднощі для ідентифікації жертв, у тому числі зниклих без вісті, оскільки на окупованому півострові, як у «сірій зоні», відсутні ефективні засоби правового захисту.
У матеріалах АРК нагадувалося, що розлучення росією депортованих дітей із їхніми батьками на невизначений термін, включаючи факти задокументованих зникнень, є грубим порушенням Конвенції про права дитини.
Також у матеріалах АРК наголошується, що питання вірної кваліфікації такого міжнародного злочину, як примусова депортація українських дітей особами, контрольованими росією, має вирішальне значення, оскільки існує певна різниця у визнанні таких злочинів як геноциду, чи як військових злочинів, чи злочинів проти людяності.
У матеріалах Асоціації було додано, що окремо мають бути досліджені питання правової суб’єктності та відповідальності штучного інтелекту, залученого до дискримінації українських дітей, сексуальної експлуатації та насильства з боку осіб, контрольованих росією, а також його творців та координаторів.
У матеріалах АРК підкреслюється, що права зниклих безвісти переміщених, депортованих та мігрованих дітей на доступ до правосуддя та ефективних засобів правового захисту мають бути досліджені у контексті виконання рішень міжнародних судів та іноземних національних судів, пов’язаних із міждержавними конфліктами, іноземним ефективним контролем та міжнародними злочинами, включаючи обов’язок протидіяти сексуальним злочинам проти дітей.
