20 серпня, на тлі чергового масштабного блекауту в окупованому Криму, уряд агресора оприлюднив розпорядження про “зміни комплексного плану модернізації та розширення магістральної інфраструктури”.
У ньому було фактично відкладено у довгу скриньку будівництво анонсованої окупантами буквально п’ять місяців тому “нової складової енергосистеми півострова”, у вигляді “системи накопичення електроенергії потужністю 100 мегават і ємністю 600 мегават на годину”, а також “лінії електропередачі 35 кіловольт для підключення” цього накопичувача до підстанції на 220 кіловольт “Кафа” біля Феодосії.
Проект включав встановлення двох трансформаторів, за списання коштів відповідали «Россети», а обладнання мав поставити «Росатом». Паралельно подібні накопичувачі, але на 250 мегават планували споруджувати в Краснодарському краї.
Начебто необхідність даних накопичувачів кремлівськими чиновниками пояснювалася потребою зниження пікових розривів у навантаженні та виробленні електроенергії, і “підвищенням ефективності використання сонячних та вітрових електростанцій”.
З одного боку об’єкти зеленої енергетики в Криму справді збереглися як спадщина доокупаційного періоду, але, як раніше показували наші дослідження, вони мали жалюгідне існування все останнє десятиріччя й до нинішньої логістичної кризи, що пояснювалося не лише загальною безгосподарністю окупантів, але й відсутністю в російській нормативній та регуляторній системах стимулюючих механізмів.
І ось тепер ситуація склалася досить трагікомічно – з одного боку Кремль зараз ініціював для охоплених енергетичною кризою регіонів, включаючи окуповані Крим та Севастополь, кампанію зі створення малої генерації. Але з іншого – навіть якщо уявити собі розгортання на півострові малих електростанцій, як паливних, так і поновлюваних, ефективно використати їхній продукт окупанти просто не зможуть.
