У рамках постійної співпраці з органами та агентствами Об’єднаних Націй наша Асоціація надіслала Спецдоповідачці ООН з питань насильства щодо жінок та дівчат Рім Аль-Салем інформування для її звіту «Насильство щодо матерів».
У інформуванні АРК, підготовленому Анною Приходько та іншими експертами та опублікованому на офіційних веб-ресурсах ООН разом із згаданим Звітом A/HRC/62/49, описано систематичне триваюче насильство щодо українських жінок та дівчат на окупованих росією територіях України, включаючи Крим.
У нашому інформуванні наголошується, що ситуації воєнних дій та міждержавних конфліктів, а також відповідні вимоги Римського статуту, Женевської конвенції та Додаткових протоколів, повинні враховуватися щодо насильства, скоєного щодо жінок та дітей, які є жертвами торгівлі людьми, депортації, індоктринації та сексуального насильства в конфліктних та «сірих» зонах або проживають на окупованій іноземними державами території.
Також права жертв на доступ до правосуддя та ефективних засобів правового захисту повинні бути досліджені в контексті виконання рішень міжнародних судів та іноземних національних судів, пов’язаних з міждержавними конфліктами, з ефективним іноземним контролем та міжнародними злочинами, включаючи обов’язок протидіяти насильству щодо жінок, додається у інформуванні АРК.
У Звіті A/HRC/62/49 наголошується щодо цього питання, що матері на окупованих росією територіях України також страждають від втрати, коли їхні діти голодують, піддаються сексуальному насильству, свавільним затриманням, ув’язненню, катуванням, викраденню, насильницькому зникненню, примусовому усиновленню, торгівлі людьми та насильницькому переміщенню.
У Звіті A/HRC/62/49 наголошується на таких питаннях, що в умовах конфліктів та гуманітарних ситуацій держави, де-факто влада та недержавні суб’єкти можуть безпосередньо вчиняти численні форми насильства щодо матерів, зокрема шляхом різкого та масштабного скорочення гуманітарної допомоги та допомоги розвитку, блокування гуманітарної допомоги та доступу, а також прийняття жорсткої міграційної політики, яка відокремлює матерів від їхніх дітей.
У Звіті A/HRC/62/49 погодилися з нами у тому, що захист матерів у збройних конфліктах є основною вимогою міжнародного гуманітарного права, і що хоча матері часто зазнають тих самих форм насильства, що й інші жінки під час конфліктів, вони також все частіше стають мішенню, оскільки втілюють безперервність життя в межах групи.
Звіт A/HRC/62/49 вимагав від держав забезпечити визнання, розслідування та відповідальність за конкретні та нові форми насильства та звірств, яких зазнають матері під час конфліктів, такі як репродуктивне насильство.
Звіт A/HRC/62/49 відображав нашу пропозицію та вимагав від держав гарантувати, що матері, які зазнали порушень прав людини, отримали доступ до ефективних засобів правового захисту, відшкодування, включаючи гарантії неповторення, та право на правду, вибачення та увічнення пам’яті.
Звіт A/HRC/62/49 також наголошував на обов’язку посилити захист матерів, які захищають свої права та права своїх дітей, включаючи дітей, які зникли безвісти або насильно зникли, визнаючи їх правозахисницями та розширюючи їхній доступ до механізмів громадського, державного та самозахисту.
Наша співпраця зі структурами ООН з цих питань буде продовжена.
