З кінця 2025 року на території російської федерації та тимчасово окупованих українських територій, зокрема Криму, спостерігається системна цифрова трансформація комунікативної інфраструктури.
Вона супроводжується спробами витіснення незалежних та іноземних месенджерів (Telegram, WhatsApp) і одночасним просуванням російської платформи MAX (агрегатора-«суперапу» для обміну повідомленнями, державних послуг і сервісів).
Водночас агресивна політика окупантів щодо прискореного масового впровадження MAX поєднує елементи технологічного та психологічного тиску. Про те, як окупанти намагаються встановити повний контроль над сферою приватної комунікації мешканців півострова, з’ясував доцент Андрій Чвалюк спеціально для Асоціації Реінтеграції Криму.
Починаючи з серпня 2025 року мешканці Криму почали повідомляти про часткові обмеження в роботі популярних месенджерів Telegram і WhatsApp, що ускладнює стабільний обмін повідомленнями та голосовий зв’язок.
«Роскомнадзор» стверджує, що обмеження дзвінків нібито було запроваджено з метою «захисту громадян від шахрайства та вербування». Інші офіційні структури агресора взагалі заперечують пряму блокаду цих сервісів, однак дані провайдерів і телекомунікаційних джерел свідчать про зниження доступності та функціональні обмеження в регіоні.
При цьому створені окупантами «органи місцевої влади» наполегливо й постійно «рекомендують» переходити на MAX як на нібито безпечну «альтернативу», де нібито «доступні канали державних і медійних ресурсів півострова».
Як повідомляють експерти, використовується вже апробована владою агресора схема, раніше застосована щодо YouTube: сервіс формально не блокується, однак його робота штучно сповільнюється.
У результаті користувачі стикаються з постійними збоями та погіршенням якості з’єднання, що з часом підштовхує їх до пошуку альтернативних платформ.
На попередньому етапі під виглядом таких альтернатив цілеспрямовано просувалися RuTube та VK Video. Наразі аналогічним чином пропонується MAX, який позиціонується як сервіс, що «працює всюди», передусім для аудиторії, яка не надає першочергового значення питанням безпеки та конфіденційності комунікацій.
Окремо слід нагадати, що «Роскомнадзор» ще з 19 грудня 2024 року почав запроваджувати обмежувальні заходи щодо WhatsApp (який належить корпорації Meta, оголошеній у рф “екстремістською”), та пригрозив «повною блокадою», якщо «месенджер не виконуватиме вимоги російського законодавства щодо боротьби зі злочинністю і тероризмом».
Керівництво WhatsApp не злякалося цих погроз і заявило, що дії російської влади спрямовані на позбавлення населення права на приватну, захищену комунікацію, і що компанія боротиметься за своїх користувачів.
Стратегія просування MAX виходить далеко за межі класичного маркетингу та має системний, нормативно закріплений характер.
З 1 вересня 2025 року російський уряд зобов’язав виробників попередньо встановлювати цей месенджер на всі смартфони, планшети та інші пристрої, що реалізуються на території країни, а також на окупованих територіях, включно з Кримом.
Це рішення вписується у ширшу концепцію так званого «цифрового суверенітету» рф і супроводжується розширенням обов’язкових інфраструктурних вимог. Зокрема, аналогічне регулювання поширюється на російський магазин застосунків RuStore, який уже попередньо встановлений на всіх Android-пристроях у країні та з 1 вересня став обов’язковим також для пристроїв Apple, що продаються в росії.
Фактично це означає, що пристрої постачаються з уже встановленою платформою, яку не завжди можливо видалити стандартними засобами.
Як свідчать дані технічного аналізу та експертних оцінок, попередньо встановлені застосунки можуть мати привілейований доступ і бути вбудованими в системне середовище, що ускладнює їх видалення та підвищує залежність користувача від сервісу.
За повідомленнями українських органів влади, застосунок MAX має повний доступ до мікрофона, камери, контактів, геолокації та файлів. Його неможливо вимкнути стандартними засобами, він використовує root-доступ і системні jar-файли – ознаки шкідливого програмного забезпечення. Дані автоматично передаються на сервери, пов’язані з VK, які контролюються російськими спецслужбами.
Крім того, через MAX мешканцям окупованих територій можуть надсилатися повістки – до суду або до армії, що перетворює месенджер на інструмент офіційних повідомлень і додаткового тиску з боку окупаційних структур.
Низка аналітичних публікацій Кримськотатарського ресурсного центру вказує, що MAX використовується не лише для спілкування, а й для централізації інформації та посилення цифрового контролю над користувачами.
В офіційній документації месенджера та в умовах його поширення підкреслюється, що дані користувачів (геолокація, контакти, історія активності) можуть передаватися державним структурам, а наскрізне шифрування, притаманне Telegram чи WhatsApp, відсутнє.
Сукупність даних, які збирає та обробляє MAX, формує критично високий рівень ризиків для мешканців окупованих територій України. Йдеться не про фрагментарний збір технічної інформації, а про створення комплексного цифрового профілю користувача, що поєднує відомості про місцезнаходження, соціальні зв’язки, поведінкові патерни, медіапереваги та зміст особистих комунікацій.
В умовах окупації така архітектура перетворює MAX на інструмент системного контролю. Доступ до IP-адрес і точної геолокації дозволяє відстежувати переміщення користувачів і співвідносити їх із фізичною присутністю в конкретних населених пунктах.
Контакти телефонної книги та дані про активність дають змогу виявляти горизонтальні зв’язки, формувати мережі соціальних контактів і ідентифікувати потенційно «нелояльні» групи.
Аналіз буфера обміну, файлів і медіаконтенту розширює можливості контекстного моніторингу приватного життя, включно з політичними поглядами, джерелами інформації та формами вираження позиції.
Особливу загрозу становить інтеграція MAX з державними цифровими екосистемами та інфраструктурою RuStore, що усуває навіть формальні бар’єри між користувацькими даними та силовими або розвідувальними структурами.
У результаті будь-яка цифрова дія (повідомлення, перегляд каналу, збережений файл або контакт) може бути інтерпретована як підстава для тиску, переслідування або репресивних заходів.
Таким чином, використання MAX на окупованих територіях несе не лише ризики втрати конфіденційності, а й прямі загрози особистій безпеці. Застосунок фактично створює умови для превентивного спостереження, цифрової ідентифікації та подальшого офлайн-переслідування населення, що робить його особливо небезпечним інструментом у контексті окупаційного контролю.
Результати численних технічних аналізів, проведених на замовлення Forbes, свідчать про те, що застосунок MAX, імовірно, від початку був спроєктований як інструмент спостереження за користувачами.
Фахівці у сфері цифрової безпеки наголошують, що MAX має значний потенціал для тотального моніторингу, оскільки вся користувацька інформація та комунікації зберігаються на державних серверах і можуть бути доступні розвідувальним структурам у режимі реального часу.
Додаткові ризики пов’язані з імовірністю витоків даних і шахрайських дій, особливо з огляду на заплановану інтеграцію до застосунку чутливої інформації, зокрема платіжних і банківських реквізитів, а також ключів електронного цифрового підпису.
Подібна архітектура формує середовище підвищеного контролю та вразливості, що набуває особливої небезпеки в умовах окупованих територій, де зібрані дані можуть використовуватися владою держави-агресора для аналізу та управління поведінкою населення.
4 червня 2025 року кремлівський диктатор доручив федеральному уряду «цілеспрямовано організувати роботу» з підтримки системи MAX. 18 червня голова адміністрації Краснодарського краю Євген Наумов оголосив про перехід міської влади на систему MAX, а наступного дня «аналогічне рішення» ухвалив мер Новосибірська Максим Кудрявцев.
Наприкінці липня міністерство цифрового розвитку рф рекомендувало губернаторам, членам регіональних урядів, сенаторам, депутатам парламенту, мерам та іншим посадовим особам встановити та використовувати MAX для службової діяльності.
Гауляйтер Криму Сергій Аксьонов запустив власний канал у месенджері MAX 20 серпня 2025 року. Після цього представники окупаційної «адміністрації» Криму розпочали орієнтацію працівників сфери освіти та «державних служб» на використання саме MAX для «службових комунікацій і адміністративних завдань».
10 листопада 2025 року міністерство науки і вищої освіти агресора направило до закладів вищої та фахової передвищої освіти лист, у якому було встановлено контрольний строк до 12 листопада для «реєстрації організації в національному месенджері MAX та заповнення моніторингу щодо поточного рівня його використання в організації».
До 17 листопада навчальні заклади були зобов’язані забезпечити створення чатів «академічних груп і офіційних каналів організацій у національному месенджері MAX».
У документі міністерства прямо не йдеться про санкції чи погрози щодо тих, хто відмовиться встановлювати MAX на телефон або не погодиться вступати до таких чатів. Водночас встановлення застосунку чітко пов’язується з російським державним експериментом із цифровізації студентських квитків і залікових книжок, тобто без нового месенджера навчальний процес фактично стає неможливим.
Як зазначають правозахисні проєкти, примус до встановлення MAX у закладах вищої освіти порушує три статті конституції рф, а також закони держави-агресора про освіту і працю, однак російську владу це не зупиняє.
Так зване «міністерство освіти» окупантів у Криму також доручило перевести шкільні чати для батьків на MAX, а власним «службовцям» – повністю відмовитися від використання інших месенджерів.
MAX уже став ключовим каналом поширення «офіційної інформації» держави-агресора: через нього публікуються повідомлення так званих «органів влади», підконтрольних медійних структур і кремлівських інформаційних агентств, які цілеспрямовано вимагають від мешканців півострова «отримувати новини та адміністративні оголошення саме через цю платформу».
Зокрема, «державне медіа» «Крим 24» оголосило про відкриття власного каналу на цій платформі, позиціонуючи його як інструмент «оперативного інформування» та спосіб «залишатися в курсі новин».
Подібна інституційна інтеграція має на меті максимально посилити позиції MAX в інформаційному просторі півострова та формує ефект концентрації комунікацій у межах контрольованого державою цифрового поля країни-агресора, істотно звужуючи простір для альтернативних джерел інформації.
Не виключено, що для підконтрольного агресору населення доступ до застосунку «Госключ» у подальшому також може бути обмежений і здійснюватися виключно через MAX.
Багато правозахисних організацій і незалежних аналітиків пов’язують масове впровадження MAX на окупованих територіях із посиленням контролю за комунікаціями населення.
Зокрема, експерти вказують, що централізована структура, відсутність потужного шифрування та прив’язка до державних серверів створюють умови для моніторингу листування і метаданих, що підвищує ризики для активістів, журналістів і всіх, хто прагне зберегти приватність спілкування.
Правозахисники також наголошують, що такі заходи можуть посилювати репресивні практики щодо населення з проукраїнською або критичною позицією, оскільки цифрові сліди стають доступними для аналізу та потенційного використання проти громадянських активістів.
Формально проєкт MAX позиціонується як нібито «комерційна розробка без прямого бюджетного фінансування», і у федеральному бюджеті держави-агресора окремі видатки на створення або розвиток месенджера MAX відсутні.
Водночас кремлівський диктатор прямо доручав уряду до серпня 2025 року опрацювати додаткові заходи підтримки розвитку «національного месенджера», що фактично закріплює особливий статус MAX у державній цифровій політиці агресора.
Пресрелізи VK Group при цьому формулюють підтримку більш розмито, зазначаючи, що платформа нібито розвивається «за підтримки Мінцифри та компаній екосистеми “Ростех”», однак без розкриття конкретних механізмів і обсягів фінансування.
Незалежні джерела вказують на «системну нефінансову державну підтримку». Йдеться про створення сприятливого регуляторного середовища, інфраструктурні преференції та адміністративне просування.
До таких заходів, зокрема, належать обов’язкова попередня інсталяція MAX на пристрої з 1 вересня 2025 року, а також інформаційний супровід проєкту в державних і навколодержавних каналах.
У медіа частіше йдеться не про фінансові вливання, а про політичний імпульс – на тлі блокувань або витіснення альтернативних месенджерів і неформального тиску на бюджетні установи.
Forbes із посиланням на джерела в інвестиційному середовищі зазначав, що VK «планує розподіляти витрати на розвиток MAX із партнерами, використовуючи наявні ресурси екосистеми».
Окремим елементом державної підтримки виглядає залучення системи освіти: російським школам було приписано обговорювати месенджер MAX з дітьми в межах обов’язкового циклу «Розмови про важливе», який використовується для трансляції схвалених Кремлем наративів. Це свідчить про інституційне просування продукту, що виходить далеко за межі звичайного ринкового маркетингу.
Формально розробка MAX здійснюється силами VK Group, зокрема через дочірню компанію «Комунікаційна платформа» зі статутним капіталом у 100 млн рублів, однак її фінансові показники виглядають вкрай скромно: у 2024 році виручка компанії становила лише 2,3 млн рублів.
На цьому тлі очевидно, що реальний обсяг робіт і витрат за проєктом MAX покривається не через окрему проєктну компанію, а за рахунок усієї екосистеми VK.
У червні 2025 року VK провела додаткову емісію акцій, залучивши близько 112 млрд рублів, головним чином для зниження боргового навантаження. Це свідчить про напружене фінансове становище холдингу та опосередковано підтверджує тезу про те, що MAX не є проєктом з окремим значним інвестиційним бюджетом.
Експерти зазначають, що у 2022–2024 роках фінансові можливості VK були обмежені зростанням чистого боргу та серією додаткових емісій, тому окремі капітальні вливання саме під MAX не афішувалися. Forbes писав, що VK робить ставку на використання вже наявних потужностей і об’єднання функцій попередніх сервісів під єдиним брендом.
Цей підхід опосередковано підтверджується технічними аналізами. Дослідження APK-файлу MAX виявило наявність елементів, що прямо відсилають до компонентів TamTam – одного з попередніх месенджерів VK. Крім того, архітектура MAX спирається на вже наявний стек VK Messenger: бекенд-сервіси, механізми автентифікації, серверну інфраструктуру та модулі обміну повідомленнями.
У результаті MAX виглядає не як продукт, створений «з нуля», а як переробка та ребрендинг накопичених рішень VK. У цьому контексті навіть можливі державні витрати, якщо вони й мали місце, могли бути «розчинені» у формулюванні про розробку нового месенджера, що ускладнює їх відстеження.
По суті, MAX – це внутрішній проєкт VK, реалізований у режимі державного доручення та адміністративного сприяння з боку держави-агресора, а не ініціатива незалежних приватних фондів.
VK і державні органи не оприлюднювали даних про витрати на рекламне просування MAX. Із відкритих джерел відомо лише про фактичні кампанії: зокрема, Forbes фіксував запуск реклами MAX у «Історіях» VK влітку 2025 року.
Оцінки ринку мають прогнозний характер. Аналітики повідомляли, що обсяг реклами всередині MAX до кінця 2025 року може сягнути 500–600 млн рублів. Йдеться не про витрати VK, а про потенційний обсяг рекламного ринку всередині самого застосунку (канали, боти, розміщення).
Загалом медіа характеризують просування MAX як агресивне та багатоканальне: телебачення, соціальні мережі, освітні установи, а також контент за участю селебріті та дитячі формати. Водночас повноцінних журналістських розслідувань, присвячених саме рекламним бюджетам MAX, станом на тепер не опубліковано.
Олена Багудіна, генеральна директорка «Комунікаційної платформи» – формального розробника MAX, виконує управлінську, а не технічну роль; її вік (71 рік) став предметом іронічних обговорень у соціальних мережах, однак реальних скандалів чи обвинувачень, окрім символічного ефекту, з її ім’ям не пов’язано.
Степан Ковальчук, старший віцепрезидент VK з медіастратегії та розвитку сервісів, якого називають одним із ключових кураторів MAX, є сином медіаменеджера Кирила Ковальчука та онуком Михайла Ковальчука – директора Курчатовського інституту і давнього соратника кремлівського диктатора.
Володимир Кірієнко, генеральний директор VK з грудня 2021 року, стратегічно контролює запуск MAX. Він є сином Сергія Кірієнка – одного з ключових політичних адміністраторів сучасного кремлівського режиму.
Таким чином, масове впровадження месенджера MAX на окупованих територіях України не є нейтральним технологічним процесом або результатом ринкової конкуренції. Йдеться про системну та цілеспрямовану політику, спрямовану на перерозподіл приватних і службових комунікацій населення в контрольований державою-агресором цифровий простір.
Сукупність нормативних рішень, адміністративних вказівок і практик примусу – від переведення шкільних і «службових» чатів до використання MAX як каналу офіційної інформації – формує фактичну безальтернативність цієї платформи в повсякденному житті. За таких умов використання MAX стає не вибором користувача, а елементом нав’язаної інфраструктури управління.
Технічні особливості застосунку, зокрема централізоване зберігання даних, відсутність прозорих механізмів захисту комунікацій та інтеграція з державними сервісами, істотно підвищують ризики тотального моніторингу.
Для мешканців окупованих територій це означає зростання вразливості до репресивних практик – від аналізу соціальних зв’язків і цифрової поведінки до використання онлайн-активності як підстави для репресивного переслідування.
У підсумку MAX слід розглядати не просто як засіб комунікації, а як елемент ширшої системи цифрового контролю, вбудованої в політику окупаційного управління. Його поширення посилює залежність населення від інфраструктури держави-агресора та звужує простір для безпечної приватної комунікації, що має прямі негативні наслідки для базових прав людини на окупованих територіях.
